Великі думки маленької людини
Кохання не приносить болю
Кохання не здатне ранити. Воно ніжне, як весняний вітер, що лагідно торкається обличчя. Воно тепле, як перший промінь сонця після довгої ночі. Кохання — це дотик без страху, слово без колючок, погляд без тіні сумніву.
Але люди… Люди, які не вміють кохати, приносять біль. Ті, що говорять про любов, але тримають у руках ніж. Ті, що обіцяють вірність, але бояться навіть власних почуттів. Вони хочуть тепла, але не вміють зігрівати. Вони беруть, не вміючи віддавати.
Я колись думала, що біль — це невіддільна частина любові. Що сльози — це плата за щастя. Що рани на серці — неминучий наслідок довіри. Я терпіла, коли кохання ставало важким, коли замість обіймів були холодні спини, коли слова не відповідали вчинкам.
Але одного дня я зрозуміла: кохання саме по собі не болить. Боляче від байдужості. Від пустих слів. Від того, що хтось приймає любов, як щось належне, не докладаючи зусиль, щоб її зберегти.
Кохання не б’є. Не змушує чекати у тиші, поки телефон так і не задзвонить. Не залишає самотньою серед людей.
Воно або є, або його немає. А все інше — лише ілюзія.
#1012 в Сучасна проза
#739 в Різне
#123 в Поезія
Відредаговано: 20.02.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
