Живи та помиляйся. В цьому і є життя

Помилка — це наче тріщина на гладкому склі. Спершу вона лякає, змушує кидати скло і шукати нове, бездоганне. Але щоразу, коли береш нове, розумієш: тріщина може бути лише на тому склі, яким ти дійсно користуєшся, а не милуєшся здалеку.

Життя не про те, щоб іти завжди прямою, рівною дорогою. Воно про те, щоб іноді звертати не туди, пробиратися через колючки, подряпати руки об гілки й зупинятися серед нічного лісу, не знаючи, куди йти далі.

Я часто боялася помилятися. Планувала кожну деталь: як я скажу, що зроблю, як виглядатиму. В уяві все виглядало ідеально, але реальність завжди ламала сценарій. Щоразу це був сором, злість на себе, а іноді навіть бажання повернути час назад. Але хіба можна зупинити життя заради виправлення однієї сцени?

Одного дня я помилилася дуже сильно. Сказала не те, що мала, і втратила людину, яка була для мене важливою. Тоді здавалося, що я не зможу це пережити. Мене мучили думки, що треба було мовчати, вибрати інші слова, поводитися по-іншому. Але час минув, і я зрозуміла: ця помилка навчила мене більше, ніж будь-який урок. Я стала сміливішою, чеснішою, а головне — навчилася приймати свої дії такими, які вони є.

Тріщини на склі ніколи не зникнуть, але вони можуть стати красивим візерунком. Помилки залишають сліди, але вони роблять наше життя справжнім. Живи та помиляйся. Бо тільки той, хто ризикує, хто робить крок уперед, навіть коли страшно, дійсно живе.

У житті немає чорновиків. Але й не потрібно їх шукати. Кожна помилка — це частина історії. Твоєї унікальної, важливої історії.