Розділ 10

- Тобто ти вагітна від чоловіка своєї сестри?

Я цю фразу вже сотні разів проганяла у своїй голові, та ні разу вона не звучала настільки жахливо, як наразі з вуст подруги. Так, ситуація повний кошмар, здається, що таке може трапитися тільки у фільмі, і то в жанрі "фантастика", та Лія начебто заново відкриває мені очі на цей фентезі фільм, де я якимось чином виявилася головною героїнею. Та ще й мій персонаж явно не можна назвати оптимістичним.

- Та це всього лише твої підозри, а не доконаний факт? - Продовжує дівчина після того, як я тільки й змогла кивнути ствердно головою на її попереднє запитання.

- Я не можу напряму в нього спитати, - є сучасне та дуже популярне слово, котре в наш час використовує молодь - крінж. Тобто сором за свої дії. Так ось, в мене буде не просто крінж, а крінжятина, якщо я поставлю таке питання Ніколасу. Якої відповіді можна буде від нього очікувати? Ти де головою приклалася? Лікуватися не пробувала? Чи просто розсміється мені в обличчя? - Але здогадуюся, що це все він затіяв.

- Гаразд, допустимо, в тебе дуже добре розвинуте шосте почуття, яке відчуває підставу, та давай знайдемо відповідь на одне-єдине запитання - навіщо йому це?

- Не знаю, - я і справді не знаю, і це питання Лії справді розбиває всі мої підозри. - Саме тому я хочу переїхати в інше місто, щоб, як мінімум, не перетинатися з ним та сестрою. А якщо пощастить, то і взагалі знайти логіку такого його вчинку. 

- Якщо, знову ж таки, це справа рук чоловіка твоєї Альбіни, - додає подруга, і я вже починаю сумніватися, чи справді Ніколасу було потрібно у все це вв'язуватися. Адже і справді немає ні логічної, ні будь-якої іншої відповіді на запитання "навіщо?". Чоловік дивно поводився, що на квартирі, коли вони з коханою повідомили мені з батьками свою шалену новину, що на роботі. Та це ніяк не додає підстав вважати, що ця поведінка пов'язана з тим, щоб я народила їм дитину.

- В будь-якому разі мені потрібно переїхати, - це рішення остаточне й обговоренню не підлягає, навіть якщо подруга збирається мене переконати у протилежному. Розпитувань від батьків та сестри я не витримаю, тож варто мінімізувати наші зустрічі, в ідеалі, щоб їх взагалі не було. Особливо в період, коли випуклий живіт вже не вдасться приховати об'ємним светром.

- Тут я з тобою повністю згідна, і якщо ти не проти, то орендуймо квартири неподалік одна одної.

- Тобто? 

- Тобто я б тобі запропонувала зняти одну квартиру на двох, точніше на трьох, та я розумію, що ти тепер будеш швидше втомлюватися, захочеш тупо полежати на ліжку у вільний час, а Софійка тебе так любить, що спокою точно не дасть, якщо тітка Кіра буде знаходитися від неї через стінку.

- Хочеш сказати, що ви з малою теж переїжджаєте? - Чи то в мене лижі не їдуть, чи то Лія газує на сноуборді так, що сніг під неї розлітається у всі боки, але я трішки не встигаю за ходом її думок.

- Так, саме це я і кажу. Малій та і мені буде корисно змінити обстановку, розпочати, так сказати, нове життя, без сліз та розпачу, а в новій квартирі, та ще й в новому місті це буде зробити куди легше, якщо все не буде нагадувати про минулі болючі часи. Я про це вже думала, а після того, як ти розповіла про свої плани, то вже точно впевнилася в потребі цього наміру. 

- Реально? - Щодо спільної квартири Лія і справді має рацію, напевно, буде краще жити окремо, всі "принади" вагітності вилізуть боком і її малій не обов'язково за цим всім споглядати, та це неймовірно, що я зможу мати поряд людей, котрих я шалено люблю, і які зрозуміють мою поточну ситуацію й не отримають інфаркт.

- Так, тим паче це найменше, чим ми з Софійкою можемо тобі віддячити. Будемо поряд, коли тобі буде кепсько, а тобі, подруго, хочеш того, чи ні, але сто відсотків буде кепсько. Та разом ми впораємося, ми з малою тобі допоможемо. Ми завжди будемо поруч. Хочеш того, Кіка, чи не хочеш.

- Дякую, дякую, - ну все, я і так була м'якотіла, а ця вагітність, скоріш за все, взагалі перетворить мене в зефірку, адже на очі навертаються сльози, а в горлі вже першить від надлишку емоцій. Лія знає, що і до чого, дівчина вже має досвід в плані народжування, тож її поміч буде дуже і дуже доречною. Я навіть повною мірою не розумію в що саме втрапила. Адже і справді буде нудити, ноги будуть затікати й ставати розмірами в колоди, настрій коливатиметься за день по сто п'ятдесят разів туди-сюди, і це тільки те, що я прочитала на різних жіночих форумах. А ще ж скільки підводних каменів, про які ніхто не згадую у зв'язку з тим, що це особисте...

- Та в мене буде до тебе ще одне запитання, подруго...

- Яке? - Дівчина сумнівалася, чи варто питати, чи ні, я це по очах її бачила й по тому, як вона почала нервово кусати губу. В нас ніколи не було секретів одна від одної, навіть взяти зараз - я розповіла Лії те, про що знала тільки вона одна. Ні батьки, ні сестра, ні будь-хто інший не отримав ключа доступу до цього секрету, подруга все ж знала, і наразі хвилювалася. І це дуже сильно бентежило вже мене.

- А чи не боїшся ти того, що настільки прикипиш до дитини, котру ти будеш виношувати протягом дев'яти місяців під своїм серцем, що не захочеш її віддавати?

Нічого виразного я так і не відповіла на це Лії. Ми тупо змінили тему. Просто перейшли до обговорення нашого переїзду, планів, подруга запевнила, що вона допоможе мені з роботою, оскільки в неї є пару замовлень по дизайну, в яких я могла їй стати напарницею. 

А чи справді цього не трапиться? Чи справді не спрацює у мене цей материнський інстинкт і я всіма правдами та неправдами не віддам дитину?

Про це я розмірковувала дорогою додому, опустивши голову донизу та не розуміючи, як я могла у все це вляпатися. І тільки дзвінок мобільного змусив мене відірватися очима від асфальту, а мозок примусити перемикнутися на щось інше, крім цього питання століття. Напевно, набирає мама, щоб дізнатися, коли я буду вдома.

Дістаю телефон і вже хочу прийняти виклик, щоб попередити рідну, що я скоро прийду, як зупиняюся на місці та не можу повірити власним очам, котрі зараз невідривно дивляться на ім'я того, хто дзвонить...