Розділ 13

«Квиток в один бік»
Софія прокинулася від звуку повідомлення.
Було лише 6:42 ранку.
Сонно потягнувшись до телефону, вона побачила ім'я Данила.
Але повідомлення було дивним.
«Подзвони мені, коли прокинешся.»
Без смайликів.
Без звичного тепла.
Усередині одразу з'явилося погане передчуття.
Вона набрала його номер.
— Алло?
Голос Данила був тихим і втомленим.
— Що сталося?
Кілька секунд він мовчав.
— Батькові потрібна операція.
Софія завмерла.
— Все настільки серйозно?
— Так.
— Данило...
— Я боюся, Софіє.
Вона заплющила очі.
Уперше за весь час почула, як він це визнав.
— Все буде добре.
— Я намагаюся в це вірити.
Того дня Софія не могла зосередитися ні на чому.
Ні на лекціях.
Ні на конспектах.
Ні на словах викладачів.
У голові була тільки одна думка.
Він зараз сам.
І йому важко.
Дуже важко.
Увечері вона сиділа в гуртожитку й дивилася на екран ноутбука.
Потім відкрила сайт із квитками.
Потім закрила.
Потім відкрила знову.
І за десять хвилин уже тримала електронний квиток.
В один бік.
Наступного ранку Софія стояла на вокзалі.
З рюкзаком за плечима.
І шалено калатаючим серцем.
Ніхто не знав, що вона їде.
Навіть Данило.
Вона хотіла зробити сюрприз.
Через кілька годин автобус зупинився біля лікарні.
Софія зробила глибокий вдих.
І зайшла всередину.
У коридорі було тихо.
Біля вікна сидів Данило.
Сам.
Опустивши голову.
Виглядав він так, ніби не спав кілька ночей поспіль.
Софія повільно підійшла ближче.
— Мороз.
Він різко підняв голову.
Спочатку здивування.
Потім недовіра.
А потім...
Посмішка.
Найщиріша з усіх, які вона коли-небудь бачила.
— Софіє?
— Привіт.
— Що ти тут робиш?
— Приїхала до тебе.
На мить він просто дивився на неї.
Наче боявся, що це сон.
А потім міцно обійняв.
Так міцно, ніби відпускав усі страхи останніх днів.
— Божевільна.
— Знаю.
— Ти проїхала пів країни.
— І що?
Він засміявся крізь втому.
І вперше за довгий час в його очах з'явилося світло.
Того вечора вони сиділи поруч у лікарняному дворі.
Мовчки тримаючись за руки.
І Софія зрозуміла:
іноді кохання — це не красиві слова.
Не поцілунки.
Не романтика.
Іноді кохання — це просто приїхати.
Коли ти потрібен найбільше.