Розділ 8

«Офіційно разом»
Після того поцілунку під дощем світ ніби змінився.
Не повністю.
Лише настільки, щоб кожен день став трохи яскравішим.
Софія сиділа на парі й безуспішно намагалася слухати викладача.
Телефон тихо завібрував.
Повідомлення від Данила.
«Поверни голову праворуч.»
Вона насупилася.
І повернулася.
За вікном, через подвір'я університету, стояв Данило.
З кавою.
І безсоромно усміхався.
Софія ледве стримала сміх.
Через хвилину прийшло нове повідомлення.
«Я сумую вже 43 хвилини.»
«У нас пара.»
«Це не виправдання.»
Софія заховала усмішку за зошитом.
Після занять вони зустрілися біля головного корпусу.
— Ти серйозно рахував хвилини?
— Так.
— Ти дивний.
— Але твій.
Вона відчула, як щоки миттєво стали гарячими.
— Тобі подобається мене бентежити?
— Дуже.
Він легко взяв її за руку.
Тепер це здавалося таким природним.
Наче так було завжди.
Увечері вони сиділи на лавці біля гуртожитку.
Небо повільно темніло.
Софія поклала голову йому на плече.
— Данило?
— Мм?
— А коли люди стають парою?
Він подивився на неї.
— До чого питання?
— Просто цікаво.
У його очах з'явився знайомий блиск.
— Тобто поцілунок під дощем не був достатньо очевидним?
— Данило!
Він засміявся.
— Добре.
Хлопець обережно взяв її долоню.
— Софіє Коваль.
— Так?
— Будеш моєю дівчиною?
Серце миттєво застрибало.
Так швидко, ніби хотіло вистрибнути з грудей.
— Я думала, що вже.
— Я хочу почути відповідь.
Софія усміхнулася.
— Так.
— Так?
— Так.
Данило нахилився й поцілував її в чоло.
— Тоді офіційно.
І саме в цей момент вони не знали, що попереду на них чекає випробування, яке може змінити все.
Бо вже наступного дня до університету повернеться людина з минулого Данила...
І вона явно не зрадіє появі Софі