36

Тим часом Анна, після візиту Віолетти і всіх подій, що тягарем навалилися на її плечі, раптово вирішила вирушити на відпочинок. Ось так от різко, майже нікого не поставивши до відома і не озвучуючи подробиць і причин своєї відсутності.

   Лєру вона вирішила прихопити з собою як само собою зрозуміле. Подруга спочатку відмовлялася, аргументуючи це тим, що не може свій торговий бізнес посеред тижня залишати без нагляду. Але коли Анна озвучила їй те, що витрати на проживання вона бере винятково на себе, як ініціатор раптової поїздки, Лєра вже стала більш поступливою.

    Осінь у Карпатах вабила свіжістю, усамітненням і видом на гори, якраз те, що їй було потрібно.

Коли вони дісталися до маленьких комфортабельних будиночків, Анна вже почала відчувати довгоочікуваний спокій. Гори височіли на тлі синього неба, листя дерев переливалося золотистими відтінками, вітер був прохолодним і освіжаючим. Усередині будиночок був затишним і теплим, з каміном, готовим розпалити атмосферу затишку.

- Слухай, ну ти прям як вихор! - Лєра усміхнулася, роздивляючись краєвиди з вікна. - То ти на роботі не відходиш від крісла, а тут різко - гори. Зізнавайся, хто тебе так на втечу підштовхнув?

Анна зітхнула, проводжаючи поглядом рухомі хмари.

- Лєра, це не втеча, це... необхідність. Ти ж знаєш, що з клієнтами я завжди на ногах, а тут просто згоріла. Щойно Віолетта прийшла, стало зрозуміло - мені потрібна перерва.

- Віолетта? - Лєра підняла брову з іронією. - Я б теж утекла, якби до мене прийшла така фурія. Ти, напевно, думала: «Чорт, краще вже гори, ніж ці інтриги».

Анна розсміялася.

- Ну, не зовсім так, але близько. У неї такий погляд був, немов хоче мене прошити наскрізь. Хотіла б я знати, що там у неї з Дмитром.

- Із Дмитром? - Лєра хитро посміхнулася. - Ага! І ось воно - причина твоєї спонтанної відпустки. Ти, дорогенька, від нього тікаєш!

Анна, сміючись, закотила очі:

- Це не відпустка від нього. Це відпустка від... усього. Від думок, від роботи, від питань, від обов'язків.

- Гаразд, гаразд, - Лєра удавано склала руки на грудях. - Але знаєш, Дмитре... він же не з тих, хто так просто здається. Наступного разу просто припреться в гори, як герой фільму, і почне шукати свою «зниклу» Анну.

- Побачити його з рюкзаком у Карпатах? - розсміялася Анна. - Оце вже фантазія!

Вони обидві засміялися, відчуваючи, як усі запитання одне до одного відпадають самі собою.

   Анна насолоджувалася атмосферою гір, хвалила і втішала себе тим, що це найвдаліше рішення за останній час. Але десь у глибині її все ще турбували думки про Дмитра. Лєра, як завжди, намагалася підняти настрій жартами.

- Ну а ти? - Анна підштовхнула Лєру. - Ти не втомилася від чоловіків?

- Втомилася? - Лєра підчепила локон. - Та я тільки розігріваюся! Так і хочеться часом збити якогось чоловіка!

  Анна здивовано підняла брову, не дослухавши Лєру.

-З шляху істинного! - додала одразу Лєра, хихикаючи. - Якось останнім часом, вони стали тільки на каву мене запрошувати, а вона у мене і вдома є! Адже я люблю і смачну вишукану кухню, і хороший коньяк... І секс... - жалібно продовжила вона.

 - А я хочу, щоб мені ніколи не зраджували, не задивлялися на інших, завжди дивилися закоханими очима, кохали до нестями, цінували й боялися втратити... - раптом цілком серйозно пожалілася Анна, підіжмуючи до себе ноги в колінах, вдягнені в білосніжні шкарпетки з овчини.

-Ти - як психолог маєш розуміти, що в твоїх словах криється величезна невпевненість у собі! - зробила їй зауваження Лєра.

   Анна уважно подивилася на Леру, намагаючись вникнути в її слова.

Лєра похитала ствердно головою і знову згадала за Дмитра.

-А ось Діма, по-моєму, дав би тобі весь спектр відчуттів, тільки подай знак йому!

 -Не хочу брати гріх на душу... - спокійно зізналася Анна.

 - Але якщо гріх високий і красивий, та й до того ж казково багатий, то чому б і не взяти його на душу?

   Анна лише іронічно розсміялася у відповідь. Але слова Лєри знову змусили її міцно замислитися. Це було видно з того, як вона зовсім не боляче покусувала себе за коліна, підігнуті до її обличчя. Так щипали її нерви при згадці імені Дмитра.