35

Наступного дня Дмитро сидів у своєму кабінеті, нервово постукуючи пальцями по столу. Його думки були затягнуті в обруч нав'язливих переживань, що стискали голову все сильніше. Він знову спробував зателефонувати Анні, але її телефон був або поза зоною доступу. Або, вона просто скидала виклик. Невже вона уникає його? Це було вже друге повідомлення, що залишилося без відповіді, і подвійно болючим було усвідомлення, що вона просто не бажає з ним зустрічатися.

- Чорт, вона взагалі збирається прийти хоч на зустріч випускників? - пробурмотів він, встаючи з-за столу і не знаходячи собі місця. Здавалося, що все недавно було в його руках. Анна почала відкриватися, здавалося, що вони вже на порозі чогось значущого... Але вона знову вислизнула, як пісок крізь пальці.

   Наступного дня Дмитро вирішив не чекати. Без запису й попередження він попрямував до її офісу. Коли він увійшов, його зустріла Ольга, з тією самою черговою посмішкою, яку він уже починав ненавидіти.

- Ольго, де Анна? Мені потрібен її сеанс, - Дмитро говорив із безцеремонністю, ніби вимагав те, що належало йому по праву.

Ольга, здавалося, була готова до його приходу. Спочатку її посмішка стала трохи натягнутою, а потім вона вимовила, з легким відтінком співчуття:

- Анна знову зайнята. Сьогодні вона не зможе вас прийняти, - її погляд був обережним, ніби вона вже знала, що його візит не випадковий.

- Вкотре вона зайнята? Я не розумію, чому вона уникає мене. Ви що, всі тут берете участь у якійсь змові? - розлютився Дмитро, стиснувши кулаки. Ольга трохи напружилася, намагаючись зберігати спокій:

- Немає ніякої змови, Дмитре. Просто в неї є інші пріоритети. Повірте, вона цінує кожного клієнта, але ви маєте розуміти, що її графік завантажений.

- Інші пріоритети? Та годі вам! - Дмитро майже закипав, його погляд метушився офісом у пошуках Анни, ніби вона могла раптово з'явитися з-за рогу.

Ольга, відчуваючи, що ситуація виходить з-під контролю, запропонувала йому випити води, що лише більше розлютило його.

- Вода? Ви пропонуєте мені воду, коли мені потрібно з нею поговорити? - Дмитро нервово розсміявся, - Знаєте що, я сам доб'юся зустрічі з нею!

   Він тоді не міг дивитися на себе збоку, але його поведінка нагадувала підлітка, у якого раптом відключили інтернет і забрали шнур від комп'ютера.

Він вийшов з офісу, не попрощавшись, але тільки для того, щоб придумати новий план. Розум був напружений, усередині все кипіло від її ігнорування. Він уже втрачав терпіння. Чого вона домагається?

Сівши в машину, Дмитро почав обмірковувати кроки. Потрібно було діяти хитріше. Якщо Анна уникає його особисто, він доб'ється зустрічі через інші двері.

Наступного ранку він покликав свого помічника.

- Слухай, мені потрібно, щоб ти записав мене на сеанс у Анни, - сказав Дмитро, дивлячись на нього через плече.

- Звичайно, на яке ім'я? - помічник здивовано підняв брови.

- На жіноче ім'я. Нехай це буде... Єлизавета Петрівна. Двогодинний сеанс, - Дмитро посміхнувся. Тепер вона точно не зможе відкрутитися.

Помічник здивовано подивився на нього, але виконувати прохання Дмитра було його обов'язком.

- Добре, зроблю.

Коли запис було зроблено, Дмитро відчув прилив дивного задоволення. Тепер він знову тримав ситуацію у своїх руках. Зустріч з Анною мала відбутися, і цього разу він не збирався втрачати шанс. Усе зайшло занадто далеко. Йому потрібна була правда, ця розмова віч-на-віч. Бажання дізнатися, що діється в її голові, жевріло в ньому сильніше, ніж будь-які інші думки. Ця жінка, яка вислизала від нього, тепер вабила його ще більше.

«Ах так, ти хочеш грати зі мною?» - подумав Дмитро, відчуваючи, як хвилювання й азарт змішуються із занепокоєнням. «Тоді давай зіграємо за моїми правилами.»

Тепер усе залежало від того, як Анна відреагує, коли прийде час цієї зустрічі. Він болісно стиснув свою шию з тильного боку і таки знайшов у собі сили повернутися до робочих справ.