34

Дмитро насилу зібрався з думками і наважився знову відправити Анні повідомлення. Його пальці нервово торкалися екрана телефону, коли він, нарешті, натиснув на кнопку «Відправити». Це було знову коротке, але значне повідомлення, з пропозицією таємної зустрічі під приводом важливої розмови. Але Анна... Вона не поспішала з відповіддю. Години й дні тягнулися, і Дмитро відчував, як із кожною хвилиною його нетерпіння перетворювалося на тривогу й часткову невпевненість у собі. Це те, що й чіпляло його головним чином. Єдина жінка на цій планеті, яка ось так от легко, могла змусити Дмитра сумніватися в собі.

Коли він нарешті прийшов на групову терапію, в його душі була липка напруга, змішана з надією.

«Сьогодні все має вирішитися», - думав він. Але замість звичного привітання Анни, його зустріла Ольга, її помічниця. Вона вела сеанс, не така впевнена і спокійна, як Анна, і це одразу викликало роздратування в Дмитра. Він сидів на краю кресла, не знаходячи собі місця, внутрішньо борючись із бажанням встати і піти.

Після сеансу Дмитро підійшов до Ольги:

- Де Анна? Чому її сьогодні немає? - його голос звучав стримано, але в ньому відчувалося розчарування і ноти злості.

Ольга злегка посміхнулася, намагаючись розрядити ситуацію:

- У Анни сьогодні термінові справи, вона не могла бути присутньою.

- Термінові справи? - Дмитро насупився. - А коли вона буде?

Ольга зробила вигляд, що задумалася, але її очі видали частку сумніву:

- Точно не можу сказати, можливо, завтра. Знаєте, у неї бувають важливі зустрічі.

- Які такі зустрічі? - його тон став різким, ніби він говорив не про терапевта, а про когось значно важливішого.

Ольга зам'ялася, але вирішила продовжити:

- Вона згадувала щось про зустріч із подругою. Лєра, якщо не помиляюся.

- Лєра? - Дмитро відчув, як усередині все закипає. Він розумів, що Лера, можливо, є ключем до відповідей, але мовчання Анни пригнічувало його ще більше.

Ольга помітила його напругу і, коли Дмитро пішов, одразу ж повернулася в офіс, де дівчатка почали обговорювати ситуацію.

- Ви бачили його? - Ольга кинула швидкий погляд на колег. - Він виглядав так, ніби готовий вибухнути. Щось явно не так з Анною і цим Дмитром. Може, вона спеціально його уникає?

Колеги переглянулися, а одна з них з усмішкою додала:

- А може, вони посварилися?

Ольга глибоко задумалася, ніби вдивляючись у далеке минуле, і вирішила, що має докопатися до істини.

Дмитро, залишаючи офіс, не міг позбутися думки, що Анна уникає його навмисно. Це почуття глибоко сиділо в ньому, розпалюючи бажання домогтися від неї правди, і він знав, що на зустрічі випускників усе стане на свої місця.

Після розмови з Ольгою Дмитро йшов вулицями мегаполісу, важко пригнічуючи свої емоції. У грудях наростало почуття розчарування, змішане з гнівом. Чому Анна так чинить? Чому мовчить? Він перебирав можливі пояснення: зайнята? Немає часу? Чи... навмисно уникає його? У душі заворушилися сумніви, які стали викликати все більше підозр.

Коли він зайшов до свого кабінету, він нервово сів за стіл, обмірковуючи те, що трапилося. З кожною хвилиною ситуація обростала все новими і новими домислами.        Анна була для нього не просто терапевтом або незакритими дверима з минулого. Він був упевнений, що між ними щось є, що їхнє минуле, ці три бажання, пов'язують їх більше, ніж просто сеанси.

«Чому вона не відповіла на повідомлення? Може, вона боїться? Чи не хоче? Що за ігнор з її боку! Чорт забирай!»

  Кожна хвилина без відповіді від Анни здавалася нескінченною, і його думки не давали спокою. Дмитро вирішив: так чи інакше, все має прояснитися.

  У цей час Ольга, повернувшись в офіс, усе ще не могла заспокоїтися. Вона не просто підозрювала, вона вже починала пов'язувати все воєдино. Колеги підтримали її здогадки - вони бачили надто багато дивних поглядів між Дмитром і Анною на сеансах, чули уривки їхніх розмов. В офісі назрівала напруга, а чутки почали обростати подробицями.

- Ви помітили, як він хвилюється, коли Анни немає? - бажаючи продовжити пліткувати, від байдикування і відсутності начальниці на робочому місці, кинула одна зі співробітниць.

- Звичайно! Він буквально сидів на голках, ніби щось не так. - підхопила інша.

Ольга, взявши чашку чаю, завмерла біля вікна, розмірковуючи вголос:

- Він ставив занадто багато запитань. Може, це й справді? Може, Анна уникає зустрічі з ним спеціально?

    Колеги переглянулися, перемовлялися, немов збираючи загальну картину. Їхні тихі розмови стали поступово перекриватися здогадками, інтригами. Вони були впевнені: Анна щось приховує. Але що?

Дмитро повернувся додому вже пізно ввечері, його нерви були на межі. Відчиняючи двері, він одразу помітив Віолетту, яка щойно повернулася зі своєї фотосесії. Вона знову виглядала розслабленою і задоволеною, наче весь світ був біля її ніг.