31

  Ледве переступивши поріг студії, де мала відбуватися зйомка, Віолетта побачила свого фотографа Філіпа, молодого, підтягнутого і з тією іскрою в очах, яку вона так добре знала. Він одразу помітив її стан.

- Ві, привіт, - усміхнувся Філіп, підходячи ближче і кладучи руку їй на плече. - Ти сьогодні якось... схвильована. Щось трапилося?

Віолетта на мить завагалася, але потім, дивлячись на його спокійне й розуміюче обличчя, вирішила трохи розкритися.

- Нічого особливого, просто сімейні справи, - з легкою усмішкою відмахнулася вона, дивлячись у дзеркало, поправляючи своє волосся. - Це минеться.

Філіп примружився, глянувши на неї уважніше.

- Сімейні справи? Ти так не виглядаєш, коли це дрібниці. - Він нахилився трохи ближче, знижуючи голос. - Твій чоловік? Ти ж знаєш, я завжди тут, якщо раптом... знадобиться поговорити.

- Ну так,- зітхнула Віолетта, - можливо, у нього з'явилася якась інша жінка. Але це навіть смішно. Я бачила її. - вона усміхнулася. - Думаю, вона застара для нього. Дмитро завжди вибирає найкращих, - вона кинула швидкий погляд на Філіпа, підморгнувши йому. - Як ти, наприклад.

Філіп, спіймавши її погляд, злегка посміхнувся. Їхня гра була звичною - тонкі натяки, приховані підтексти.

- Кращу, значить? - його голос прозвучав низько і трохи інтимно. - І все ж ти схвильована. Якби була впевнена в собі на всі сто, не ставила б таких запитань.

Віолетта кинула на нього колючий погляд.

- Упевнена, Філіпе. Просто... неприємно, що в нього можуть бути якісь фантазії про інших жінок. Це навіть не ревнощі, а радше роздратування.

Філіп підійшов ближче, стискаючи її руку трохи сильніше, ніж необхідно для простої підтримки.

- Ти ж знаєш, що ніхто не зрівняється з тобою, Ві. Чоловіки втрачають голову заради таких, як ти.

Він нахилився ще ближче, їхні обличчя майже стикалися.

- Ми це обидва знаємо... - тихо додав він, ледь чутно.

Віолетта глибоко зітхнула, відчуваючи знайоме тепло, яке завжди охоплювало її в присутності Філіпа. Між ними давно був зв'язок, прихований від усіх, включно її чоловіка. Вона не дозволила собі заглиблюватися в думки про майбутнє, тому що сьогодення їй було більш ніж достатньо.

- Давай почнемо зйомку. - нарешті промовила вона, переводячи розмову в більш робоче русло, хоча в її голосі прослизнула нотка того, що між ними далеко не просто робота.

Філіп кивнув, але його очі залишалися пильно прикутими до неї. Він хижо продовжував дивитися на неї, спокушаючи поглядом.

- Давай почнемо зйомку! - з натиском повторила Віолетта. Але в її голосі прослизнула нотка напруження, яка видавала їхній спільний секрет.

   Філіп, завжди чуйний до її настрою, кивнув, але його погляд усе ще залишався пильно прикутим до її обличчя, немов він бачив за ним щось більше. Він повільно взяв камеру в руки, наближаючись до неї.

- Ти сьогодні особливо гарна. - прошепотів він, почавши налаштування світла, немов не помічаючи, що вимовив це вголос. - Є щось... інше.

   Віолетта ледь помітно посміхнулася, відчуваючи, як повітря між ними стало наелектризованим. Вона спробувала приховати своє хвилювання, але не могла не помітити, як Філіп стежив за кожним її рухом.

- Давай, Філіпе, фокусуйся на роботі! - сказала вона, піднімаючи голову з викликом, хоча її власне серце злегка тремтіло в передчутті.

Він обійшов її навкруги, дивлячись на неї через об'єктив. У кожному кадрі здавалося, що він ловив не тільки її фізичну красу, а й щось більше - моменти, коли їхні погляди перетиналися, сповнені невиражених бажань.

- Ти ж знаєш, що я завжди бачу більше, ніж просто картинку. - його голос звучав глибше і тихіше. - І сьогодні це більше, ніж просто фото. Ти схвильована. Це через нього?

Віолетта не змогла одразу відповісти. Вона злегка прикусила губу, відчуваючи, як усі емоції, приховані під маскою бездоганності, починають вихлюпуватися назовні.

- Яка різниця, через кого? - нарешті, м'яко сказала вона, зробивши крок уперед. - Ми тут заради знімків, Філіпе. Все інше неважливо.

Але вони обидва знали, що ці слова звучали надто непереконливо. Тонка гра з відомим кінцем, переможцями і переможеними.