26

    Наступного дня вранці, вже всі випускники дві тисячі другого року, отримали запрошення на пошти й месенджери на зустріч, організовану в колись студентському кафе «Холлі».

Лєра сиділа в затишному кафе, де вони з Анною часто зустрічалися раніше, обираючи столик біля вікна з видом на жваву вулицю. Лєра, як завжди, прийшла на кілька хвилин раніше і вже встигла замовити дві кави. У повітрі витав аромат свіжої випічки і легкого осіннього дощу за вікном.

- Ну що, як ти почуваєшся напередодні цієї «великої» зустрічі випускників? - з усмішкою запитала Лєра, коли Анна сіла навпроти.

- Спокійно... - Анна знизала плечима, намагаючись не видавати свої внутрішні переживання. - Зустрінемося, згадаємо старі часи, нічого особливого.

Лєра уважно подивилася на подругу, а потім лукаво примружилася: - Спокійно, так? А як щодо Діми? Ти думаєш, я не пам'ятаю, як усе йшло до того, що він почне за тобою залицятися? Я ж бачила, як він на тебе дивився тоді, після історії з цими трьома бажаннями. Ти що, серйозно думала, що він це просто так залишить?

Анна глибоко зітхнула і відвернулася, дивлячись у вікно. Вона хотіла уникнути цієї теми, але Лєра вміла бити прямо в точку.

- Лєр, ну про що ти? Це було так давно. До того ж, - Анна зробила паузу, щоб зібратися, - Він одружений.

Лєра усміхнулася:

 - Одружений. Ну і що? У наш час це, на жаль, не завжди перепона для почуттів. Ти ж знаєш. Тим паче, це був не просто якийсь випадковий хлопець. Це Діма. Багатий, успішний... Ти справді думаєш, що в тебе і в нього тоді не було шансу?

Анна стиснула руки на чашці з кавою, але її обличчя залишалося спокійним:

 - Я не могла. За клацанням пальців, просто тому що він захотів! Ти ж знаєш, як усе було. Усе мало бути по його, а я не така.

Лера нахилилася до Анни, її очі блищали від цікавості:

- Ти його відкинула не через це... - вона злегка нахилила голову. - Скажи чесно, у тебе були чи є до нього почуття?

Анна нервово усміхнулася, намагаючись приховати хвилювання:

 - Лєр, давай не будемо... Ми різні. Тоді, зараз - нічого не змінилося. Він одружений, я - не та, хто руйнує сім'ї.

Лєра усміхнулася і кивнула:

 - Але всередині щось залишилося, так? Інакше б ти так не уникала цієї теми.

Анна зробила глибокий вдих, але нічого не відповіла. У цей момент офіціантка принесла їм десерт, і тема розмови на деякий час перервалася.

Анна ретельно прагне приховати свої почуття, але Лєра явно не хоче відпускати цю тему.

Лєра, відкинувшись на спинку стільця, хитро посміхнулася, ніби випадково знову повернувшись до теми Діми:

- Ти тільки подивися, що за чоловік із нього виріс. Весь такий солідний, мільйонер... Невже в тебе взагалі нічого до нього немає? Ні іскорки? - прощебетала вона, помішуючи вершки в каві.

Анна випрямилася, намагаючись зберігати зовнішню незворушність. Вона підібгала губи й закотила очі:

- Може досить уже про нього?

Лєра у відповідь також закотила очі, глузливо похитавши головою:

- Ну, а раніше-то? Тоді, коли він тобі три бажання «вибив». Я реально думала, що він одразу почне тебе домагатися. А ти що? Не могла трохи підіграти? Влаштувати, так би мовити, романтику на трьох: ти, він і доля?

Анна зітхнула, стискаючи в руці чашку кави:

- Я не з тих, ще раз повторюю! Та й ти ж сама бачила - ми були молоді, несерйозні. А тепер це вже не має значення...

Лєра кинула погляд на подругу, немов намагаючись прочитати її думки:

- Невже тебе взагалі не хвилює, що у вас могло б бути? Адже життя іноді дивно складається...

Анна різко перебила:

- Він хоче, щоб усе було за його сценарієм. І завжди так було. Але я - не актриса в його п'єсі.

Лєра примружилася:

- Що ти вдаєш із себе? - дружелюбно запитала вона. -А хіба в тебе не було тоді хоча б маленької іскри? Чи ти настільки сильна, що вмієш ховати почуття так далеко, що вони вже не знаходять дорогу назад?

Анна посміхнулася, хоча всередині все переверталося: