20

Анна сиділа в кріслі, намагаючись зосередитися на обговоренні, коли пролунав різкий стукіт у двері. Хвилювання пробіглося кімнатою, і кілька людей обернулися в бік виходу. Вона кинула погляд на своїх помічниць, але на їхніх обличчях не було ані тіні збентеження. Усі знали, що в цей час ніхто не повинен входити.

- Хто там? - запитала вона, намагаючись зберегти спокій у голосі.

Відповіддю їй стало ще одне наполегливе постукування, і наступної секунди двері відчинилися, відкриваючи силует Діми. Його впевнена поза і чарівна посмішка моментально привернули увагу всіх присутніх.

- Діма? - видихнула Анна, її серце забилося швидше. - Це не твоя група. У тебе ж завтра сеанс!

Він ступив усередину, ігноруючи її слова, і зачинив двері за собою. У повітрі повисла напруга, змішана з подивом. Учасники групи перешіптувалися, дивуючись, що відбувається.

- Я прийшов, щоб зрозуміти, що на мене чекає в цьому житті, - промовив він, його голос був легким і грайливим, але водночас у ньому чулася щирість.

- Ми зараз на сеансі! - нагадала Анна, намагаючись зберігати професіоналізм. - Ти не можеш просто так увійти.

Діма підійшов ближче, його погляд був сповнений грайливості й завзяття і тієї знайомої їй манкості в юності.

- Я ж прийшов по допомогу, - сказав він, обводячи поглядом кімнату. - Хіба це не те, що ви робите тут? Я, як клієнт, маю право на професійну допомогу, і зараз у мене виникла екстрена ситуація.

- Це не екстрена ситуація, - заперечила вона, відчуваючи, як усередині неї розгорається суперечливе почуття. - Ти просто не міг дочекатися своєї черги?

Він нахилився ближче, і їхні погляди зустрілися. Анна відчула, як її внутрішній світ починає розгойдуватися від емоцій, які вона так старанно намагалася придушити.

- Але я прийшов саме до тебе, - промовив Діма, підкреслюючи кожне слово. - У тебе прекрасна репутація, і, якщо ти відмовиш мені, як же це вплине на твій статус як психолога? Адже я можу заплямувати твою репутацію, якщо ти не допоможеш мені зараз.

Анна зітхнула, намагаючись осмислити, що відбувається. Вона відчувала, як її опір починає слабшати під його впевненим поглядом.

- Гаразд, - здалася вона, але в голосі її звучав протест. - Якщо ти так наполягаєш, я можу приділити тобі кілька хвилин. Але тільки після того, як завершиться сеанс.

- Будь ласка, Анно, - наполягав він, його очі іскрилися лукавою пікантністю. - Мені справді потрібна твоя допомога, і я не можу чекати до завтра.

Анна кивнула, але в її душі все ще вирували неоднозначні почуття.

- Добре, - сказала вона нарешті, хоча внутрішній голос підказував їй, що це не найкраще рішення. - Але запам'ятай, ти прийшов на консультацію, а не на побачення.

- Хто сказав, що це не може бути і тим, і іншим? - посміхнувся Діма, що викликало в неї легку посмішку, незважаючи на саму ситуацію.

Анна похитала головою, намагаючись придушити посмішку, але і її настрій почав змінюватися. Вона знала, що це буде непроста зустріч.

Коли Діма залишився в кабінеті, його погляд міцно прилип до Анни. Вона відчувала його увагу, немов тонка струна натягнулася між ними. Усіма силами вона намагалася зосередитися на сеансі, спрямовуючи свої думки до групи, але відчуття його присутності було надто нав'язливим.

Діма сидів на краю стільця, трохи нахилившись уперед. Його сильні руки обхоплювали коліна, а губи трохи прочинилися в ледь помітній усмішці, коли Анна ловила його погляд. Вона намагалася не піддаватися його чарівному впливу, але, дивлячись у його очі, відчувала, як у ній спалахує вогонь, що в буквальному сенсі слова став обпалювати її зсередини.

«Чому ти тут, Дімо?» - думала вона, втрачаючи нитку своїх власних слів, коли одна з учасниць групи ділилася своєю історією. У цей момент Анна усвідомила, що жоден з учасників не може тягнути на себе увагу так, як це робив Діма.

Щоразу, коли її погляд зустрічався з його, вона відчувала, як тілом пробігає хвиля теплоти і хвилювання. Її серце калатало швидше, а в голові крутилися думки про те, який чудовий і страшний вигляд має Діма - впевнений, інтригуючий, і водночас такий, що змушує її сумніватися у своїх почуттях і намірах.

«Не варто, Анно,» - нагадувала вона собі, але його проникаючий погляд немов говорив їй: «Я тут, і я тебе хочу».

Складно було не помітити, як його присутність оживляє атмосферу. Навіть коли він не говорив, напруга між ними наростала. Анна знала, що має бути професійною, але її внутрішній голос шепотів про те, що між ними відбувається щось більше, ніж просто сеанс.