13

Анна стримано спостерігала, як Діма, кинувши на неї погляд, який міг здатися викликом, усе ж таки попрямував на групову терапію. Він, не вимовляючи жодного слова, посміхнувся, трохи схиляючи голову, і, нарешті, зник за дверима кабінету. Ольга, що залишилася на ресепшені, явно засмучена втратою його уваги, стежила за ним поглядом. У повітрі витала напруженість, і Анна її прекрасно відчувала.

«Тримайся! не видавай себе!», - подумала вона, стомлено змахуючи волосся з обличчя. Її роздратування наростало з кожною хвилиною. Все нагадувало про зраду Олексія - чи то випадкові розмови в офісі, чи то сміх колег. Усе стало занадто гострим, занадто нестерпним.

-Ольго, проводь, будь ласка, наступного пацієнта в кабінет. - тихо, але різко вимовила Анна. У цей момент їй раптом стало нестерпно перебувати в цьому офісі, в оточенні людей, їхніх розмов, нав'язливої присутності. Усе навколо ніби наростало в гучності: кожен шерех, кожен звук клавіш, клацання миші.

Вона повернулася до колег, які зібралися біля вікна. Їхнє безтурботне спілкування стало здаватися їй чужим і далеким. Вона нервово оглянула приміщення і раптом помітила, як у всіх дівчат на руках манікюр одного й того ж відтінку червоного кольору. Анна не змогла стриматися - всередині неї раптом спалахнула хвиля роздратування, і вона несподівано різко випалила:

- Ви що, змовилися? У всіх однакові нігті! Цей червоний - що, новий тренд на осінь?

Дівчата завмерли. Ольга, яка до цього нервово поглядала на двері кабінету, тепер здавалася ошелешеною, а решта дівчаток переглянулися між собою. Пару секунд тиші перервав короткий сміх Насті, яка першою знайшлася:

- Так осінь же... - пробурмотіла вона, трохи стиснувши плечі, наче виправдовуючись.

Анна, почуваючись ще більш не на місці, ніж раніше, роздратовано махнула рукою.

- Усім па-па-па! - різко сказала вона, на ходу забираючи сумку зі столу і прямуючи до дверей.

Дівчата проводжали її поглядом. У тиші повисло здивування і легке напруження, поки двері за Анною не зачинилися з глухим стуком.

Тільки після її відходу почався шепіт. Ольга першою порушила мовчання:

- Це що взагалі було? З манікюром-то за що? - саркастично протягнула вона, прикриваючи рот рукою і нервово покусуючи губу.

- Та годі тобі, - відповіла Настя, - зрозуміло, що її трясе після всього, що з Олексієм сталося.

- Ну проблеми з хлопцем - це одне, - втрутилася Ксюша, притулившись до стійки, - але такий настрій явно не просто через це. Може, справа в іншому? Щось вона надто різко реагує на дрібниці. Раніше на нігті взагалі б уваги не звернула.

- Та всі ми знаємо, що Діма тут ні до чого? - хихикнула Ольга, демонстративно піднімаючи брови. - Бачили, як вона на нього дивилася? Спочатку не помічає, а потім... ревнує, по-любому!

Настя лише знизала плечима:

- Може, й ревнує, тільки що це їй дасть? У нього там у житті явно все вже склалося. Її Олексій, мабуть, теж не подаруночок, якщо вона така нервова.

- Та це не тільки через Олексія, - продовжувала Ольга, склавши руки на грудях, - там усе в комплексі. А Діма... Ну, як би не було, він точно вміє вносити хаос.

- Яке діло вам усім до Діми? - втрутилася Наташа, - нехай вони самі розбираються. Зараз головне - не потрапити під гарячу руку Анни. Ви бачили, як вона йшла? Їй явно не до нас. Найімовірніше, вирушила до Рената або ще кудись. Потрібно буде тільки постаратися не потрапити їй на очі найближчими днями.

- А що ми-то? - удавано обурилася Ольга, - ми ж ні до чого. Ось і робимо свою роботу. А вона нехай приходить до тями.

- Усе це дивно, - задумливо промовила Наташа, - знаєш, що ще дивніше? Те, що Діма та витівка Олексія  з'явилися майже одночасно. Невже це випадковість? Схоже на якийсь сюжет для драми...

- Сюжет чи ні, але мені це вже набридло, - зітхнула Ольга, кинувши погляд на годинник, - гаразд, час повертатися до роботи. Досить уже обговорювати чужі стосунки.

Дівчата знову повернулися до своїх справ, але розмова про те, як змінилися стосунки Анни з Олексієм, і її раптовий сплеск емоцій, довго ще витала в повітрі. Їм вочевидь було нудно і водночас гранично цікаво обсмоктувати особисте життя своєї начальниці.