11

Лєра усміхнулася, продовжуючи оглядати подругу з голови до ніг.

- Ти маєш чудовий вигляд, як завжди, але... давай будемо чесними. Ми ж тітоньки вже, доросле життя взяло своє. - Вона підморгнула з легким глузуванням. - Хоча, треба віддати тобі належне, тримаєшся молодцем.

Анна посміхнулася, але її погляд видав легку тривогу.

- Тітоньки, кажеш? Але ж наче вчора ще разом в універі бігали.

- Ну, тітоньки чи ні, але я все-таки вже разок встигла заміж сходити. - Лєра розсміялася, сідаючи на диванчик у примірювальній. - Чесно кажучи, більше туди не хочу.

Анна чомусь почервоніла, опустивши очі.

-А я мало не вляпалася! Бог відвів!

Лєра підморгнула, намагаючись розрядити обстановку.

-Не звинувачуй себе, гівно підсохло і саме відпало! Навпаки, дякуй всесвіту за це!

Анна сумно посміхнулася, збираючись відповісти, як тут задзвонив телефон Лєри. Лєра глянула на екран і здивовано підняла брови.

- О, Артем телефонує! - вона підняла слухавку і ввімкнула гучний зв'язок. - Привіт, що там у тебе?

-Артеме, привіт! - крикнула в напрямку телефону Анна.

- Привіт, дівчата! - пролунав знайомий, бадьорий голос Артема. - Слухайте, тут у нас збирається зустріч випускників. Ви як? Прийдете?

-Підемо, Анно? - ледве чутно прошепотіла Лєра.

Анна нерішуче кивнула головою.

-Підемо! Напишеш, що і де і як! - лаконічно відрізала Лера. - Давай поки що! Ми зайняті!

Анна і Лєра переглянулися, здивовані такою раптовою пропозицією.

- Зустріч випускників? - перепитала Лєра. - Через дванадцять років? Та годі, що за збіг? І Діма тут недавно з'явився...

Анна кивнула, замислившись.

- Так, дивно якось. Діма прийшов до мене на терапію, а тепер ще й зустріч випускників... чи не занадто багато збігів?

Лєра насупилася, на її обличчі промайнула підозра.

- Слухай, може, вони щось затівають?

-Слабо віриться, але виглядає все якось підозріло! Ой! - глянула на годинник Анна. - Мені вже час! Там дівчата без мене! Так! - видихнула Анна, знімаючи сукню. - Я все одно маю повернути себе у форму. Не можу падати обличчям в бруд перед дівчатками в офісі. Лєро, ти просто чарівниця! - вимовила вона, намагаючись відігнати всі темні думки. Анна  раптом зітхнула, дивлячись на свої руки, прикрашені новими каблучками серед яких не було каблучки від Олексія. Лєра, помітивши її замисленість, підняла брови:

- Анно, з тобою все гаразд? Ти щось зовсім не в дусі після дзвінка Артема.

- Так, просто... мені зараз здається, що все це неправда, - зізналася Анна, намагаючись не видати своїх почуттів занадто відкрито. - Олексій зробив мені пропозицію, а потім...

-Та забудь ти вже про цього мудака! Він не той хлопець, якого варто тримати поруч. - не витримала Лера.

-Я почуваюся не те, що б брудною після цього, а якось... Господи, не можу підібрати навіть слів... - розгублено промовила Анна.

- Розумію,..- Лера встала й обійняла подругу, - Але ти сильна, Анно. І знай, ти заслуговуєш на краще!

Лєра була світлом у темні часи. Зустріч пройшла так тепло і весело, що Анна на деякий час забула про свої переживання.

Їй справді потрібно було повернутися в офіс і гордо дивитися в очі своїм колегам.

- Лєро, мені пора! - сказала вона, намагаючись не видати, як важко їй залишати цей затишний куточок.

- Не забудь, ти не одна, - Лєра обійняла Анну на прощання. - І пам'ятай, ми завжди можемо зустрітися, щоб пообговорювати нових чоловіків! На зідзвоні!

Анна усміхнулася, виходячи з магазину. Незважаючи на все, що сталося, вона почувалася трохи краще. Може, навіть після всіх цих бур, їй варто подумати про свої бажання і мрії. Усередині неї зростало бажання не відступати і заново будувати своє життя, а думка про майбутню зустріч випускників приємно інтригувала її.