Розділ 41

Герцог нервував. Експедицію доведеться відкладати через смішні набіги повстанців. Гвардійці легко відбивали їх, та герцога не полишала думка, що за ними стоїть щось більше. Шкода, що наразі в резиденції не було жодного з Нойя, можливо, вони прояснили б ситуацію

Його шпигуни не могли розповісти нічого путнього, крім того, що скрізь активізувалися жебраки, які почали збиратися у невеликі зграйки.

Чогось не вистачає. Герцог міряв кроками кабінет. Чіп повновладдя.

Це якось пов'язано з чіпом повновладдя. Та кому він потрібен на Місхоні-2?

Стоп! Він знає, кому він потрібен. Та це нісенітниця. Владика не міг вижити, адже один з вірних охоронців герцога особисто перерізав йому горло.

- Ваша світлість! - до кабінету без стуку влетів охоронець - Повстанці таранять огорожу біля центральних воріт! Вони пригнали сміттєвоз і зараз уже, напевно, увійшли на територію.

Поки генерал віддавав накази, герцог стрімким кроком прямував до покоїв Лотті. Вона - найцінніше, що у нього є. Все інше йому забезпечать Нойя, як вони вже зробили це одного разу.

Герцогиня сиділа на пуфіку у вишуканій сукні, а служниця тримала перед нею дзеркало, у якому Лотті спостерігала, як друга служниця вкладає волосся у високу зачіску.

- Ходімо! - герцог із силою смикнув жінку за руку, змусивши її підвестися. - Немає часу!

Шпильки розлетілися з рук служниці, та Лотті з герцогом були вже в коридорі.

- Ти можеш пояснити...?

- Ні! - відрізав герцог.

У дворі вони побачили, що біля огорожі йде справжній бій з охороною.

Два таких же сміттєвози, обладнані для перевезення людей, стояли біля входу в будівлю.

- Сідай у другий, там безпечніше! - герцог підштовхнув Лотті і побіг до першої машини.

- Виїжджай через північні ворота! - наказав він водію, зачинивши дверцята.

Генерал сів у кабіну другої машини, а герцогиню підхопили руки охоронців і затягли до кузова.

На північних воротах очікував неприємний сюрприз. Дорога, що розпочиналася за воротами, була перегороджена ще однією машиною.

- Мерщій до західних воріт! - герцог намагався зметикувати, скільки взагалі машин може бути у повстанців, і звідки вони у них взялися.

Адже ці жебраки... Може, він, недооцінював цих жебраків?

Західні ворота вже відчинялися, і дорога за ними була вільною. Машини набрали швидкість і помчали у напрямку гірського масиву, що височів на горизонті.

Дорога повертала, петляючи серед пагорбів, що ставали все вищими і вищими.

На одному з поворотів герцог помітив позаду дві машини повстанців.

Хоча це було не дуже зручно робити на швидкості, він примудрився відкрити ящик за сидінням і дістати зброю, таку саму, якою були озброєні охоронці порталу.

В машині було небезпечно переводити її на бойовий режим, тож герцог тримав зброю напоготові.

Гірська дорога не дозволяла далі збільшувати швидкість, і герцог відзначив, що відстань між ними і переслідувачами повільно скорочується. Порятунок був уже зовсім близько - маленький кортеж наближався до порталу.

Найєрс Мілтон стиснув зуби. Він змушений тікати з власної планети. І від кого? Від жебраків!

Ну нічого! Це ненадовго.

Він повернеться з такою армією, якої тут ніхто не бачив, і тіла повішених повстанців будуть прикрашати дерева навколо резиденції.

Завищали гальма, відволікаючи герцога від кровожерливих думок.

Друга машина зупинилася позаду першої. Вузькість дороги не дозволяла під'їхати ближче.

Не очікуючи, поки з неї вийде увесь загін, герцог кинувся до порталу. Приблизно півтори хвилини потрібно. щоб привести його у робочий стан.

Позаду почувся скрегіт металу, і обернувшись, герцог побачив, як перша машина повстанців, не зупиняючись, вдарила в кузов машини, у якій їхала Лотті, змусивши її посунутися до обриву.

За інерцією, машина повстанців докотилася до машини самого герцога і стала, впершись у неї. З кузову посипалися озброєні люди, та герцогу було вже не до того, щоб за цим спостерігати.

- Зачиняйте двері! - наказав він, і стулки дверей повільно рушили одна назустріч одній.

- Десять, дев'ять, вісім,... - розпочався зворотній відлік.

Поруч з герцогом у підлогу вдарив вогняний заряд. Один із повстанців встиг добігти до дверей і вистрелити у вузький отвір, що зачинявся.

- Три, два, один! - із звуковим сигналом герцог увійшов у арку, що заповнилася сірим туманом.

Опинившись у світі Владики, він побачив. що з ним залишилося всього троє бійців. Відштовхнувши одного з них, герцог кинувся до пульту керування і ввів секретний код блокування порталу. Тепер ворог не зможе переслідувати його, і ніхто не зможе скористатися переходом до тих пір, поки він не розблокує портал. Зняти блокування можуть хіба що Нойя, та навряд чи вони стануть це робити. Отже, поки що він у безпеці.