Розділ 32

Варга зачинили у підвалі. Демів тут не шанували, та як винагороду за його заслуги, Варгу кинули оберемок свіжої соломи і трохи їжі. А ще - нечувана для дема щедрість - дали пошарпану ковдру. Тож Варг був задоволений. Це всіляко краще, ніж перетворитися на нечисть або щомиті ризикувати, що тебе вб'є цей несамовитий хеск або той, другий. Варг не міг забути, як змінений змусив тікати цілий загін озброєних вогняною зброєю людей.

Подальша доля Варга була незавидною. Скоріше за все, його відправлять на копальні працювати разом з іншими полоненими демами. Та це ще буде не скоро, оскільки копальні знаходяться за океаном. А там Варг щось придумає.

Три дні вони просиділи у засідці біля порталу. Та марно, ніхто не з'явився. А надвечір третього дня Варг почув посвист птаха. Їх розшукав хеск із храмової охорони і передав наказ негайно з'явитися до Храму Світла.

* * * * *

З тих пір, як Амед побачив її вперше, Естела подорослішала. У довгій сірій сукні, схожій на вбрання храмових жриць, дівчинка поводилася стримано. У її рухах не було властивої дітям поривчастості. Відповідальність, що лягла на її плечі. зробили обличчя Естели суворим і трохи сумним, та водночас воно світилося якимось внутрішнім світлом.

При погляді на неї у Амеда стиснулося серце. Він пам'ятав життєрадісну і безпосередню дитину, якою Естела була кілька місяців тому. Тепер завдання його народу - оберігати спокій маленької зв'язкової та її саму.

Естела прийняла їх у світлому приміщенні, спеціально обладнаному для зв'язкової. Дівчинка стояла біля суцільного мармурового кубу із жаровнею, на якій лежало гаряче вугілля.

У кімнаті відчувався запах трав. Естела помахом руки відпустила охорону і запропонувала відвідувачам зайняти невеликі пуфи навпроти. Не розраховані на масивних чоловіків, вони жалібно зарипіли.

- Може, ми постоїмо? - уточнив Амед.

- Ні, сідайте! Якщо потрібно, я скажу принести більші стільці, - у тоні Естели з'явилися наказові нотки.

Розв'язавши мішечок, вона кинула на вугілля жменьку сухої трави. Над жаровнею піднявся дим, розходячись по кімнаті.

Естела зав'язала мішечок і зайняла своє місце на такому ж сірому пуфі.

На відміну від охорони, вона не виявляла ворожості до зміненого і не кидала поглядів скоса, звертаючись до нього спокійно і відкрито.

- Не жриці звільнили тебе, змінений. Але це воля долі. На тебе чекає небезпечний шлях, на якому ти зможеш спокутувати, принаймні частково, свої попередні злочини. Зі своєї волі ти став преміальним бійцем, але Сили Світла враховують те, що тобі запропонували вибір без вибору.

Змінений хотів було скочити з місця, та дівчинка зупинила його:

- Не потрібно. Зараз не час для проявів вдячності.

- Ви вистежили одного з ворогів. Герцог, який прийшов через портал, відібрав у Владики чіп повновладдя і став новим Владикою. Та головна небезпека наразі походить не від нього. Старший жрець збирається розбудити чудовисько, рівних якому ще не знали у цьому світі. Ви маєте якомога швидше дістатися на той бік океану. Для цього вам потрібен корабель, і такий корабель є в розпорядженні герцога. Хто з вас погодиться вести його через океан? - Естела запитально подивилася на одного й другого.

- Я не мореплавець, - похитав головою Амед.

- Я згоден! - відповів змінений.

- Буде трохи боляче, - попередила Естела, підходячи до бійця.

Дівчинка поклала йому руки на голову, яку пронизав розряд болю. Та йому й не таке доводилося терпіти.

Трохи зачекавши, дівчинка відняла руки.

- Потрібен час, щоб твій мозок сприйняв нову інформацію. За добу ти зможеш вести корабель чужинців, - Естела повернулася на своє місце.

- Він поки що залишиться тут, - вона показала на зміненого.

Ти, - дівчинка звернулася до Амеда, - підеш на чолі загону, і ви маєте вирушати негайно.