Розділ 28

До підвалу із реготом увалився натовп жебраків, озброєних, хто чим, - хто дерев'яними піками, а хто загостреними залізними прутами, на тупому кінці яких було намотане ганчір'я, щоб створити подібність руків'я рапіри. У декого були іграшкові дерев'яні щити.

- Ти бачив, як я його? - один із жебраків звертався до свого сусіда, вказуючи на когось у натовпі.

- Тихо! - підвищила голос Раміра. - У нас гість.

Після появи Варга, який приніс звістку про намір скинути герцога, мешканці підвалу пожвавилися. Багато хто з них опинився тут саме завдяки Найєрсу Мілтону, і вони вхопилися за можливість помститися, хоча б і примарну. Тож, вони збирали на звалище все, що могло зійти за зброю, і влаштовували іграшкові бої.

- Цей теж хоче скинути герцога? - вигукнув чорнявий чоловік із бакенбардами, озброєний іржавим ножем.

- Принаймні, у мене є для цього причина, - Владика повернувся, вказуючи на шию.

- Ці бісові діти намагалися його вбити.

- А за що вони тебе так?

- Герцог вирішив, що я стою у нього на шляху, - лаконічно відповів Владика.

То розповідай уже - чого соромитися, - озброєні іграшковою зброєю розходилися по своїх місцях, скидаючи знаряддя і підтягуючи матраци ближче до Раміри і Владики.

- Тебе як звуть? - запитав хлопець, який хутчіше за інших встиг притягнути трухлявий солом'яний матрац і всівся, збираючись слухати історію.

- Владика, - це була відчайдушна спроба піти ва-банк.

- Так-таки й Владика? Що це за ім'я?

- Я не пам'ятаю свого імені, - чесно зізнався Владика. - Тривалий час я правив світом, з якого герцог викрав мене.

Жебраки притихли.

- То ти був там - типу короля?

- Типу того, - ухильно відповів Владика. - Тільки мене називали інакше.

У своїй розповіді він був не зовсім чесним, оскільки його влада простягалася не більше, ніж на чверть його рідного світу. Та врешті-решт, хто тут про це знає.

- А як же він зміг тебе викрасти?

- Це все оті люди-бабки. Вони можуть відкрити портали куди завгодно, - поважно заявив чоловік, що підсліпувато мружився.

- То ти хочеш повернутися додому? - Раміра розкурила трубку.

Цей гість був цікавішим за попереднього.

- Розкажи про свій світ, - попросив хлопець, який сидів найближче.

- У нашому світі є злочинці, які хапають людей і перетворюють їх на монстрів. Потім ці монстри вбивають інших людей. Або викрадають, щоб зробити такими самими. Я думаю, що герцог змовився із цими злочинцями, щоб викрасти мене. І тепер владу у нашому світі захоплять монстри.

- Як це людина-монстр? - не зрозуміла Раміра.

- А отак. Була людина. а стає чимось подібним до павука або величезної комахи. Десь удвічі більшої за тебе, - показав руками Владика. - А кігті у цієї комахи гострі, як ножі. Людину може вбити запросто.

- Це все казки, - зауважив хтось.

- Хотів би я, щоб це були казки, - Владика знову показав на своє горло.

- А знаєте, що я скажу? Герцог просто так вбивати не стане! Що йому прості люди. Таких, як ми, можна загнати на звалище, і вони нічого йому не зроблять. Якщо він дійсно хотів його вбити, - той, хто говорив, махнув у бік Владики, - це не просто так.

- Авжеж, не просто так, - погодився Владика.

Місхон-2 був більш технічно просунутим, ніж його рідний світ. Та в будь-якому випадку, не маючи потрібних препаратів і технічних засобів, герцог навряд чи скористається всіма можливостями, які дає чіп повновладдя. А от негативні наслідки він відчує певною мірою. Без підтримки чіп намагатиметься розігнати нервові клітини самотужки. Однак це приведе тільки до збільшеного викиду адреналіну та стану збудження, у якому людина не може всидіти на місці. У цьому стані герцог буде віддавати багато наказів і вимагати негайного їх виконання. І це буде тривати деякий час, а далі його стан погіршиться.

Якщо герцог не буде отримувати потрібні препарати та догляд, у нього почнуться галюцинації, і нервові клітини почнуть здавати. Герцог буде поводитися неадекватно, і в цей час Владиці потрібно знаходитися десь недалеко від нього.

У Владики теж не було із собою необхідних препаратів, та це не настільки критично. Його нервові клітини вже розігнані, і якийсь час можна триматися.

В крайньому випадку є такий варіант, як дістатися до капсули анабіозу. Дурницю він зробив, коли відчинив її, не зрозумівши, де знаходиться. Однак Владика не звик оглядатися назад і зациклюватися на своїх помилках. А ці люди можуть послужити йому непогану службу. Поки що їхні інтереси співпадають.

- А ви? Розкажіть свої історії, - до вечора Владика уважно слухав, і на цей раз не відмовився від запропонованого йому хліба.