Тіні на воді
**Сцена 5: Суд села**
*Місце: Подвір’я, вечір.*
Леся лежить на траві біля криниці, її сорочка мокра, руки тремтять, вода стихає, але шепоче її ім’я. Тіні танцюють у тумані, що спускається з річки, дзвони гудуть низько, бабуся стоїть на порозі, шепочучи молитву: "Господи, спаси..." Повітря пахне мокрою землею й вишнями, русалки на криниці блищать у місячному світлі, ніби живі. Леся дихає уривчасто, її очі — суміш страху й прагнення, вона чує дівчину: "Обери..."
— Леся підводиться, але тіні селян густішають, стають реальними — баби в хустках, діди з вилами, діти з камінням. Їхні голоси гудуть: "Ти не наша! Гріх!" — руки хапають її, кістляві, холодні, рвуть сорочку, тягнуть до криниці. Дівчина виринає, її очі сумні: "Я не врятую..." — і зникає, вода темніє, криниця мовчить. Леся кричить, але звук тоне в хорі осуду, селяни тягнуть її до річки, бабуся падає на коліна, хреститься: "Пробач її!" Тіні кидають Лесю в туман, її ноги грузнуть у землі, дзвони б’ють, ніби похорон. Село прокидається — хата порожня, лише сорочка лежить біля криниці, мокра, із запахом трав.
Епілог: Селяни шепочуть про "дівку, що зганьбила рід", криниця стоїть суха, але щоночі хтось чує плач із річки, слабкий, як шепіт русалок, що оплакують втрачену душу.
#451 в Містика/Жахи
Відредаговано: 22.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
