5 (2)

Дух принца знайшов швидко. Виявилося, Глорія вчасно кинулася, він якраз ішов кудись по колишній конюшні, дійшов до прямокутника обгородженого зеленим парканчиком і сів за столик до похмурого бородатого чоловіка. Діло було недалеко. А дух, вмів створювати в своїй пустелі грандіозні міражі оазисів і заманювати каравани в пастки, підсилаючи ілюзії людей, котрі розповідають про розбійників в засідках. Так що продемонструвати принца за столиком, не повертаючись він зумів.

Глорія як побачила таке діло, вирішила, що зараз ці двоє будуть пити і жалітися на жінок. Надто багато співчуття на обличчі бородатого з’явилося.

— Погано? — спитав Корвін.

— Не знаю. Гінц спочатку навіть гроші брати не хотів. Ледь вмовив, нагадавши про його маленькі вади і великі борги, — пророкотав бородатий.

— І?

— Напад був. Болт вони не посіяли. З твоїми братами було два придворних мага, вони той болт шукали, коли упевнились, що з принцом все гаразд і до палацу вони його точно довезуть. Не знайшли. Замість болта відчули присутність чужої магії, так що, його скоріше за все нападник з собою забрав. Отрута там якась була, але її відразу нейтралізували, не розбираючись. І завваж, Гінц впевнений, що ті маги не повинні були їхати на полювання. Їх не кликали. Вони самі побачили цю веселу компанію і вирішили поїхати, щоб начальство не змусило шукати розриви в захисті навколо парника з різними потрібними травами. Дуже вчасно той розрив там стався, як вважаєш?

Корвін тільки кивнув.

— Але й це не найгірше. Отрута була не смертельна, але якби не ті маги, твій брат залишився би калікою. Хто першим захотів на полювання, так і не вияснили. Одного з приятелів Натана, до речі, шукають і не можуть знайти, хоча не факт, що ці дві події пов’язані. А іще одна пришелепкувата баба стверджує, що бачила, як з того лісу виїжджав вершник, кудись дуже поспішаючи. Гнав коня, як навіжений, аж плащ розвівався. І вона побачила, що під тим плащем куртка єгерів з білою химерою на рукаві. Клянеться, що роздивилася ту химеру і впізнала. Чоловік її сестри єгер з Туманного Краю. Приїхав в столицю на велике полювання разом зі своїми господарами, а назад поїхав уже з її сестрою. Сестрі ця баба того пробачити не може, сама хотіла з тим єгером кудись поїхати, і на вигляд вона не дуже осудна, але зір у неї хороший і ту кляту химеру роздивитися не важко, все плече займає.

— Могла просто дуже хотіти її там побачити і щось друге біле за неї прийняла. Може там біла хустка була пов’язана. Хтось розділився на команди і так позначилися, — сказав Корвін.

— Думаєш в сезон хуртовин в лісі багато компаній тиняється, та ще й здуру розділяються?

— Хто знає? Офіційно людей Хаюде в столиці зараз нема. Неофіційно кілька торговців-шпигунів, про котрих всі знають.

— Гінц по великому секрету сказав, що в столиці зараз хтось з їх молоді навчається. Хтось не помітний, не з основної сім’ї, мабуть…

— Може взагалі племінник тієї навіженої баби, — пробурчав Корвін. — Начальство Гінца постійно тих учнів у всіх школах розшукує, в жодній поки не знайшли. І, ховаючись від його всевидячого ока, роз’їжджати по лісах з химерою на рукаві, то потрібно бути зовсім тупим.

— Ти ж знаєш, що єгерська куртка, особливо їхня, то про захист. Обладунки королівської варти навряд переплюнуть. А якщо там якийсь гарячий юник, в котрого ще й особисто твій батько колись його батька страшно образив…

— Угу, угу, матінку прямо з його обіймів вирвав і одночасно його ж сестру покинув, обіцяючи одружитися, — з іронією сказав Корвін. — Але співпадіння з тією бабою і химерою дуже дивне. А щось біле пов’язати на рукав не складно. І в захисті теплички поковирятися іще так вчасно. І над Натаном зараз б мали сидіти ледь не всі маги палацу, якщо не столиці, якби ті двоє не ув’язалися. Як же мені це не подобається.

— Не тобі одному. Наскільки я зрозумів, учня, котрий чи є, чи нема, намагаються шукати потихеньку, не привертаючи уваги. Запити, навіть не офіційні, в Туманний Край вирішили не слати…

— Бо після того, як два підряд їх каравани загадково зникли, а той придурок ще й ляпнув прилюдно, що вони самі їх навіть не відправили, щоб податки не платити, такі запити піділлють масла в вогонь під і так киплячим котлом.

— Та той котел і не переставав кипіти, — сумно сказав бородатий. — Скільки себе пам’ятаю. Добре, твій прадід вчасно свого батька з трону скинув, бо зараз би мали всі шанси на нову двохсотрічну війну і добре, якщо таємну. А то б ці навіжені знову топили берегову варту…

— Або й стояли під столицею, разом з половиною населення королівства, котре вважає, що вони більше заслуговують на корону.

— Угу, — відізвався бородатий. — І що будеш робити?

— А що я можу зробити? Тільки за новинами слідкувати.

— Може повернешся в палац? — з сумнівом спитав бородатий.

— Угу. Попрошу пробачення в діда, признаючи свою ницість, недостойність і те, що я ходяча ганьба. Причому прилюдно, в троннім залі, мабуть, коли там зберуться всі, від міністрів і послів і до останньої посудомийки. А краще взагалі десь на площі, може навіть на головній, перед храмом Справедливого. Що він там іще хотів? Хм… негайно одружитися і слухатися дружину. І не попадатися нікому на очі…

— То він був дуже сердитий, — з сумнівом сказав бородатий.

— Я теж. Хотів дід допомогти приятелю врятувати честь і достоїнство тієї придурковатої, нехай би позичав комусь гроші і прощав борги за одруження з нею. Дійсно вважаєш, що він не знав яка та «мила дівчинка» насправді?

— Він не через це…

— Повір мені, через це, — буркнув Корвін і відкинувся на спинку стула. — Образився, що я від такого щастячка відбився і вже потім став інші причини шукати. І нікому ж більше цю красу писану не запропонував. Інші кращого варті.

— В місті небезпечно і твоя впевненість, що ти нікому не потрібен…

— Я вже собі раду якось дам. Не захочу, мене взагалі не знайдуть. Але ситуація мені дуже не подобається. Здається, хтось відволікає від чогось. Як думаєш, що то може бути, раз заради нього в Натана стріляли, придворних магів навкруги теплиці збирали, ще ту навіжену розшукували і щоб вона неодмінно вершника побачила?