Глава 6. Торговий квартал

У торгівельному кварталі тим часом вирувало своє життя. Покупці раз по раз заходили й виходили з крамниць із заклопотаним виразом обличчя. 

Будівлі тут не вирізнялися особливою розкішшю, але теж були доволі високими.

Дівчині раптом здалося, що на даху найближчої крамниці дві кам’яні горгульї ніби спостерігали за її наближенням. Проти волі Софія чомусь не могла відвести від них погляд. І у якусь мить дівчині привиділося, що одна із кам’яних істот ожила! Розправила крила й опустила голову, немовби збираючись стрибнути Софії на плечі.

Дівчина від несподіванки міцно заплющила очі.

- Мені все це привиділося, - тремтячим голосом сказала собі Софія.

А коли відкрила очі - кам’яні горгульї непорушно сиділи на даху.

Софія підійшла ще ближче до крамниці, і її наповнило знайоме відчуття, яке приходило при наближенні дівчини до магічних предметів. Над дверима була вивіска “Магічні сувеніри”. Софія штовхнула двері. Почувся гучний дзвін. Дівчина зайшла у приміщення.

Після яскравого денного сонця дівчина потрапила у напівтемряву. Софія розгледіла велику кімнату. Одна зі стін тут була прикрашена широким гобеленом. Щойно дівчина глянула на стіну, то побачила, як на гобелені оживають зображення пір року! Софія відразу замилувалася зимовим лісом. Пухнасті сніжинки у танку накривали дерева сріблястими ковдрами. Дівчині навіть здалося, що вона вдихнула свіже морозне повітря. Не встигнувши намилуватися дивиною, Софія помітила, що перед її очима картина змінюється! З-під землі почали пробиватися перші квіти, а пташки на гілках чистили дзьобами пір’я і виспівували свої весняні пісні. А за кілька хвилин вже все осяяло яскраве літнє полуденне сонце. Воно зігрівало морські хвилі, які зненацька з’явились на гобелені й піною набігали на скелястий берег. Та ось ніби дивними чарами з гобелена дмухнув свіжий вітер і почав похитувати гілки дерев, шурхотіти золотим осіннім листям вздовж таємничої стежки в парку. 

Софія так захопилася, що аж здригнулася, почувши чоловічий голос з-за спини:

- Пані щось хоче придбати? Може, одну із наших листівок? 

Дівчина оглянулась і побачила чоловіка-продавця, який ввічливо продовжив:

- Ви тільки погляньте, у нас ви знайдете вітальні листівки на всі випадки!

Нарешті Софія звернула увагу, що посеред кімнати знаходились стелажі, на яких були виставлені неймовірні живі листівки! На них тріпотіли крилами метелики, співали пташки, розтуляли пелюстки квіти.

Софія так була здивована, що продовжувала стояти мовчки посеред крамниці, розглядаючи дивовижу.

- Можливо вас цікавлять книжки з живими ілюстраціями? У нас широкий асортимент найкращих чарівних книг!

Софію ці слова продавця вивели зі ступору від побаченого. Вона пожвавилась і нарешті заговорила:

- Чарівних книг? Що ви маєте на увазі?

- Наші книги - живі! Ілюстрації й самі можуть розповісти цілу історію, - запевнив чоловік.

- Немов наші комікси. У нас такого добра повно, - подумала дівчина.

Але глянувши на стелаж із книгами, була ошелешена від несподіванки. Всі істоти  на обкладинках і справді рухались та проявляли емоції. Вони були живими!

Софія, не втримавшись, взяла одну книгу з прилавка в руки й розкрила навмання. На картинці було бридке страховисько! І дівчині здалося, що воно зараз звідти шугоне прямо на неї! Чудовисько дивилося, гарчало і готувалось до стрибка!

Софія в цю ж хвилину ледь не жбурнула книгу на підлогу й не відсахнулася. Але вчасно стрималась і просто швидко закрила книгу. Подумки ж додала:

- Занадто живі комікси.

І тут Софія наважилась, користуючись нагодою, задати продавцю питання, яке її хвилювало досить давно:

- А чи не знаєте ви щось про магічну книгу, яка з’являється сама, а на її сторінках оживають не картинки, а проявляється текст? І у ньому книга дає таємничі поради. І з її допомогою можна потрапити в інший світ.

Чоловік спохмурнів і з-під лоба зиркнув на неї.

- Можливо, пані здалеку і не знає, що нині з могутніми магічними артефактами мати справу не тільки дуже небезпечно, а і протизаконно? Чи вас підіслали з перевіркою? - додав він і спохмурнів ще більше. - Наша крамниця торгує лише магічними дрібничками, які радують і розважають людей, не більше. 

- Та ні ж бо! Ніхто мене не підсилав ні з якою перевіркою! - розгублено поспішила запевнити його Софія. - Просто… я бачила таку. І не знаю, що це за книга і чому вона може з’являтися. 

- Вважайте, що я цього не чув. А ви мені цього не казали, - суворо сказав продавець. - Якщо вам нічого не потрібно із товарів, що можемо вам запропонувати, то прошу покинути крамницю.

- Але чому?!

- Ви мені розповідаєте, що мали справу з одним із наймогутніших артефактів, що відповідає за переміщення в будь-які виміри. А потім дивуєтесь, що я не хочу цього слухати?! Дивіться, бо наступного разу після такого запитання можете опинитися у жандармерії. 

- Але у мене є ще одне запитання, всього одне, - скрушно додала Софія і благально подивилася на продавця.

Чоловік мовчки дивився на неї, але вираз його обличчя не віщував нічого доброго.

- Чи не звертався до вас днями юнак, із таким самим мечем і подібними питаннями про магічні артефакти?

- Звертався. І я його застеріг, а потім відправив геть. Як і вас зараз. І не раджу тут нишпорити по крамницях у кварталі, щось вивідуючи й підставляючи продавців. Ми вже і так втратили левову частину прибутку після заборони Його Величності. А злочинці-контрабандисти від цього лише пораділи й отримали чималий зиск, - із роздратуванням додав чоловік. 

Софія повільно пішла до виходу. Вона розуміла, що нічого не дізнавшись, лише налаштувала продавця проти себе. А їй услід пролунало:

- І не раджу ні за яких обставин зв’язуватися з контрабандистами. То ще ті покидьки. Лише матимете великі неприємності й наразите себе на страшну небезпеку. 

За мить дівчина була на вулиці. Вона відчувала розгубленість. Побачивши поблизу лавку, Софія підійшла до неї й присіла. Їй потрібно було добре все обміркувати.