Артикул 3.

У темноті підвального приміщення та ще й на тяжку голову важко було зрозуміти, куди дивитись, і що робити. Втім, гарненько зосередившись, я таки змогла вгледіти епіцентр прокляття. І видовисько виявилося не з кращих.

- У неї в черепі павук, – гидливо скривившись, повідомила чоловікам.

- Це енергія прокляття. Її потрібно позбутися, – підказав збоку Арсен.

- І як це зробити? – з подібним я мала справу вперше, тому навіть приблизно не уявляла, що робити.

- Зосередься, спробуй відчути цю енергію, підкори її собі, а потім просто знищ, – гаряча чоловіча долоня взяла мене за праве зап’ястя й опустила його на чоло непритомної Азри.

По тілу пройшовся табун мурах, проте я не стала відволікатися на зайві відчуття. Заплющила очі, глибоко вдихнула та спрямувала на огидного павука всю увагу. Потягнулася до нього своєю енергією, боязко доторкнулася… Але він раптом заворушився, ніби відчувши загрозу з мого боку. Я злякано відступила, не впевнена, що активність цього створіння не завдасть шкоди Азрі.

- Чого ти чекаєш? Просто задави його своєю силою, – поквапив під боком бойовик.

- Аресе, – кинув на того суворий погляд принц, після чого більш ніжним тоном звернувся до мене: - Не бійся, просто оточи його бар’єром своєї магії та вбий. Без жодних зволікань.

Рішуче кивнувши, знову потягнулася до прокляття енергією дару, проте на цей раз уже більш упевнено. Зробила все, як наказував лорд Сеттер. Павука це настрашило, він узявся вириватись із мого енергетичного кокона, втім не мав жодного шансу. Я змусила магію миттєво стиснутись до молекул, це розчавило членистоногого, тим самим знешкодивши дію прокляття.

У ту ж мить леді Кентінгем рвано зітхнула й почала нормально дихати, а на її обличчі виступили цілком природні фарби.

- Ти це зробила, – руки лорда Сеттера легенько стиснули мої плечі на знак підтримки.

- Що тепер? – розгублено поглянула на чоловіків.

- А тепер ти повернешся до академії. Арес тебе проведе…

- Але ж ви обіцяли про все розказати! – не погодилась із рішенням свого «нареченого».

Той нагородив мене довгим задумливим поглядом після чого кивнув на вихід:

- Поговоримо в іншому місці.

Попрощавшись із другом, пішла слідом за головою Таємної Канцелярії. Той усю дорогу мовчав, але вартувало нам опинитись у розкішному, втім похмурому, холі якоїсь будівлі, як Арсен активував портал, що привів нас до вже звичного кабінету в, майже, рідному маєтку.

- Чай, кава чи щось міцніше? – люб’язно поцікавився господар будинку.

- Нічого з цього. Просто поділіться інформацією, і я піду спати, – смачно позіхнула, влаштувавшись у кріслі навпроти каміна.

- Добре, – чоловік кивнув, зайнявши місце поряд, - Азру Кентінгем намагалися сьогодні усунути як непотрібного свідка, котрий брав безпосередню участь у злочинах вестеронців.

- Тобто? – здивувалася, геть нічого не зрозумівши.

- Саме вона вчинила замах на життя Лейли та була шпигуном того таємничого придворного щура, на котрого ми зараз полюємо. Це доводить наявність у неї ключа, який відмикав вхід у підземелля, а також загублена сережка, що є частиною ексклюзивної колекції прикрас, котру та придбала в Аскера Трецина. В обох випадках ми маємо свідків: твою подругу та, власне, ювеліра з його реєстровою книгою, де навпроти серійного номера колекції вказане ім’я підозрюваної.

- Отже, той медальйон – насправді ключ? Це з його допомогою ви тоді проникли у катакомби?

- Так. Знайшов його в одного з затриманих тієї ночі у лісі вестеронців.

- Чому ж ви відразу не арештували леді Кентінгем?

-Тому, що до вчорашнього дня володіли лише одним хитким доказом – сережкою. А тепер у нас нова зачіпка, новий свідок і… – чоловік загадково замовчав.

- Що «і»? – поквапила його.

- Дух академії поділився з нами своїми, так би мовити, спогадами. Тепер у нас є чіткий запис того, як Азра прокралась учора до вашої кімнати та винесла звідти свої речі. Однак, ми так і так не встигли. Вбивця дістався до неї раніше, що, втім, лише зіграло нам на руку.

- Все настільки просто? – здивувалася. - Чому ж ви раніше не користувалися послугами духа?

- У цьому не було потреби. До того ж це створіння вкрай відлюдькувате, тому рідко в чомусь допомагає. Його головна роль – керувати церемонією розподілення студентів на першому курсі й забезпечувати захист території. Все інше – винятково його власна ініціатива, – знизав плечима чоловік.

- І що тепер? Що збираєтеся робити далі? – після всього сказаного я відчула явне полегшення від того, що однією проблемою на моїх плечах стало менше.

- Тепер, коли ворог вірить, що позбавився непотрібного свідка, ми витягнемо з цієї зрадниці всю можливу інформацію. А потім я особисто знищу кожного, хто причетний до ймовірного перевороту, – в очах Арсена спалахнули небезпечні вогники. Я часом забуваю про те, який він насправді карколомний і могутній. Але щоразу від цього усвідомлення робиться якось моторошно.

- А до чого тут Айтвен і Мейрам? Якщо справу з убивством Лейли розкрито, то де ця парочка?
Лорд Сеттер загадково посміхнувся й перевів задумливий погляд на багаття.

- Вони влаштовують своє щастя й організовують нам ще один доказ у цій справі. Завтра про все дізнаєшся.

- А той, хто намагався вбити Азру… Ви його піймали?

- Ні, – похитав чоловік головою, - та й навіщо? Він приведе нас до головного гравця. Я вже про все потурбувався, не хвилюйся, люба.

Арсен у цю мить посміхався, немов справжній переможець. Він і справді наблизився до з’ясування особистості зрадника, що причаївся в оточенні Його Величності. Однак, серце мені підказувало, що попереду ще чимало небезпек і неприємностей. Та й відкритих питань і досі залишається чимало. Ми перемогли лише одну битву, але війна досі триває.

- Гадаю, мені вже час повертатися…

- Залишся, – зупинив мене принц, схопивши за руку, - мені так буде спокійніше.