Розділ 2

З самого початку того літа все починалось погано: машина, на якій я повинна була їхати до аеропорту зламалась, тому я запізнилась. Потім виявилось, що рейс на мій літак перенесли аж на три години, тому коли я приїхала в село було всього 5 ранку, але кого це бентежить? В селі в такий час люди вже на ногах. Потім виявилось, що Стеф немає в селі, вона буде через два тижня. Як мені було складно цей час! Але ось, коли я сиділа, нічого не робила, Стефанія різко увірвалась в мою кімнату, з криками:
-Тадам! Це я!
-О боже, Стеф! Це справді ти? Але минув всього тиждень!
-Так, я вирішила зробити тобі сюрприз! Ти рада?
-Рада? Та я в захваті! Як мені тебе бракувало!
-Давай проведемо це літо так, щоб ми його ніколи не забули?
-А давай!
Ще тоді ми не здогадувались, що це літо ми справді запам'ятаємо на все життя...
...
Того дня ми пішли купатись на річку, святкуючи те, що Стеф приїхала раніше, ніж планувалось. На нашому шляху стала Кет (насправді її звати Катерина, але коли в селі з'явилася я з таким ім'ям, то і Катя вирішила змінити своє ім'я) :
-Подивіться хто тут! Сіра мишка та її подружка, ха-ха.
Мені не подобається Кет. Вона зухвала дівчина, і дуже бридка. Мені не подобається в ній те, що вона ставить себе вище інших людей: глузує з них, говорить погані слова, завдає біль й принижує морально та фізично. Я навіть жалію що раніше товаришувала з нею, але все змінилось, коли в моє життя прийшла Стефанія.
...
Це було весняно дня, коли я приїхала до бабусі раніше, ніж планувалось. Так як це була моя перша поїздка в село, я вирішила прогулятись маленькими вуличками, але хто знав що я заблукаю. Село ніби не велике, але я все одно заблукала. Це був ліс. Він був просто неймовірним: великі дерева, які простягували свої гілки до неба неначе руки; пеньки, які настільки заросли мохом, ніби їм уже багато тисячоліть; квіти, які прикрашали галявину своєю красою... Але зараз не про це.
Неподалік від себе я побачила неймовірної краси дівчину: руде волосся, червоний плащ та корзинка з грибами. Спочатку я подумала, що у мене галюцинації, тому що вона була схожа на Червону Шапочку, але вона підійшла до мене і заговорила:
-Ти хто? Що ти тут забула? Я тебе ніколи не бачила...
-Це звучить смішно, але я заблукала. Допоможи мені будь ласка.
-Значить ти не місцева, так? Тому що місцеві тут не можуть заблукати.
-Так, я не з цього села. Мене звати Елізабет, а тебе?
-У тебе таке незвичайне ім'я... Я Стефанія. Дуже приємно познайомитись.
-Мені також, тільки вивиди мене звідси, будь ласка. Мені тут не подобається...
-Спочатку всім тут не подобається, але коли тобі самотньо і потрібно з кимось поговорити то йдеш сюди, тому що природа найкращий друг. Я тобі проведу екскурсію і...
-Добре, добре! Проведеш потім, тільки вивиди мене звідси скоріше!
-Ха-ха, яка ти нетерпляча. Добре, ходімо вже.
Тільки потім я дізналася, що Стеф-внучка подруги моєї бабусі. Так ми потоваришували і стали найкращими подругами.
...
-Кого ти сірою мишкою назвала!? Окрім тебе, я нікого тут не бачу. - втрутилась Стеф.
-Ти що?! Тільки-що обізвала мене!?
-А ти настільки тупа і до тебе це тільки дійшло!?
-Стеф будь-ласка, ходімо звідси... -сказала я тому, що не хотіла влазити в конфлікт, адже Катерина дуже вперта дівчина, яка буде боротися до кінця.
-Та пішла ти! - не витримавши, Кет зі своєю компанією попрямували геть.
-Взаємно! Елі, ходімо звідси.
-Але ж ми тільки прийшли... Ти що хочеш через цю дурну Кет порушити всі наші плани? Ну ні, Стеф! Ми будемо веселитися на повну котушку!
-Так, ти права. Не буду я псувати собі настрій через неї. Ходімо перший раз за літо покупаємось в річці!
...
Перший місяць літа в нас був просто бомбезний: ми провели свою вечірку на честь дня народження Стеф, кожен день купались, провели вечір переглядів фільмів, зробили один одному міні фотосесію та ще багато різних дрібниць. На другий місяць літа наші плани "що робити" -закінчились.
-Хм... Навіть не знаю, що нам робити- сумно сказала Стеф, - можливо, знову піти на річку?
-Сьогодні ми були там уже два рази- сумно відповіла я.
-Тоді давай в кафе по нашому улюбленому напою?
-Мені вже те айс латте поперек горла сидить, уже ненавиджу смак кави. Які ще є ідеї?
-Давай, можливо, знову подивимось фільм?
-Стеф, за перший місяць літа ми подивилися більше фільмів, ніж я за рік. Ще варіанти?
-Ну блін, Елі! Пропонуй сама, якщо тобі нічого не подобається!
-Доообре, як що до вечірньої прогулянки селом?
-Влучна ідея! І по нашому фірмовому напою?
-І по нашому фірмовому напою- радісно відповіла я.
...
Зібравшись, ми покрокували до кав'ярні, де взяли собі наш фірмовий напій та пішли до річки.
-Як думаєш, станеться у цьому селі щось незвичайне, веселе або, навіть, хоча б щось нове? - почала нашу розмову Стеф.
-Не думаю- сумно відповіла я, - у цьому селі уже років зо двадцять немає нічого нового.
-Так, ти права. - сумно відповіла подруга.
Наближаючись до річки, ми помітили мигалки поліції та багато поліцейських та людей у формі.
-Що це тут сталось!?
-Я не знаю Стеф, але мені лячно...
-Давай підійдемо спитаємо.
Побачивши сусіда Стеф, ми підійшли до нього і я почала розмову:
-Доброго вечора, діду Григорію. А що тут сталось?
-Сталося вбивство, діти!Жахливе вбивство!