Тактична медицина, суть та принципи

Відправляючи бійців на війну непід- готовленими,  ми зраджуємо їх.
Конфуцій

Що ми повинні знати:
а) основи анатомії та фізіології людини; б) ознаки порушення основних життєво важ- ливих функцій організму та заходи з під- тримки життєдіяльності; в) порядок проведення первинного огляду постраждалого; г) надання першої допомоги при кровоте- чах, порушенні дихання, переломах, комбі- нованих ураженнях, синдромі довготрива- лого стиснення; ґ) тактика надання домедичної допомоги у військово-польових умовах; д) склад аптечки.

Що ми повинні вміти:
а) визначати життєві показники; б) оцінювати стан потерпілого за життєвими ознаками; в) визначати симптоми респіраторної та сер- цевої зупинки; г) видаляти сторонні предмети при обструк- ції дихальних шляхів; ґ) здійснювати прості прийоми забезпечен- ня прохідності верхніх дихальних шляхів; д) здійснювати штучне дихання; е) накладати тиснучу пов’язку на рану, яка кровоточить, та проводити тампонаду; є) накладати турнікет та джгут для зупинки кровотечі; ж) іммобілізувати хребет та шию у разі їх по- шкодження; з) накладати імпровізовані транспортні шини при переломах кінцівок; и) переміщувати пораненого на полі бою (одним, двома бійцями, з використанням підручних засобів); і) використовувати засоби індивідуального медичного оснащення військовослужбовця.

Тактична медицина, суть та принципи

Близько 90% смертей у бою відбуваються до того, як поранені дістануться медичної установи: 31% – проникаюча травма голови; 25% – травма тулуба, що не підлягає лікуванню за допомогою хі рургічного втручання; 10% – травма тулуба, що підлягає лікуванню за до- помогою хі рургічного втручання; 9% – крововтрата внаслідок ран після відриву кінцівок; 7% – травма, що нівечить, отримана внаслідок вибуху 5% – напружений пневмоторакс; 1% – проблеми з дихальними шляхами.
Тактична медицина – це надання допомоги на догоспітальному етапі, яка націлена передусім, на усунення попереджуваних причин смерті за прин- ципами, що враховують загрозу від бойових дій.
«ПРАВИЛЬНІ ДІЇ У ПРАВИЛЬНИЙ ЧАС»
Виділяють три етапи надання допомоги пораненим у військово-польових умовах: •  Допомога в «червоній зоні» (під обстрілом). •  Допомога в «жовтій зоні» (в укритті). •  Допомога в «зеленій зоні» (під час евакуації).

Домедична допомога – невідкладні дії та органі- заційні заходи, спрямовані на врятування та збере- ження життя людини у невідкладн ому стані та міні- мізацію наслідків впливу такого стану на її здо ров’я, що здійснюють на місці події особи, які не мають медич ної освіти.
Роль та завдання медиків залежно від їхньої кваліфікації:

•  Боєць-рятувальник (усі озброєні військовослуж- бовці) – може діагностувати та надавати допомо- гу при масивній кровотечі, проблемах дихальних шляхів, проникаючому пораненні грудної клітки; може керувати евакуацією до медичного закладу.

•  Військовий медик на полі бою (1 медик на 12 сол- датів) – не тільки лікує критичну кровотечу, про- блеми дихальних шляхів, проникаючі поранення грудної клітки, але й забезпечує тривалий догляд за ранами, прохідність дихальних шляхів, тривалу підтримку дихання та рівня артеріального тиску; лікує переломи та опіки; діагностує та лікує невід- кладні стани нетравматологічної етіології; забез- печує медичний догляд за пораненими в польо- вих умовах та евакуацію в медичні заклади.

•  Лікарі-парамедики (2 лікарі на 300 солдатів). Їхня роль, окрім перерахованих вище завдань, також включає основи хірургічної допомоги, діагности- ку та лікування загальних захворювань; вони здій- снюють нагляд за тривалим лікуванням; на полі бою – керують та підтримують функціонування госпіталю, забезпечують гігієнічний нагляд.

Основи анатомії та фізіології людини
Анатомія – наука про будову людського організму.
Фізіологія – наука про життєдіяльність органів і всього організму загалом.
Організм людини складається з органів: 1. кровообігу (серце, кровоносні судини); 2. дихання (гортань, трахея, бронхи, легені); 3. руху (кістки, суглоби, м’язи); Системи, враження яких потребують екстренної домедичної допомоги. 4. травлення (глотка, стравохід, шлунок, кишечник, травні залози); 5. виділення (нирки, потові залози); 6. нервової системи (головний і спинний мозок, нерви); 7. органів чуття (зору, слуху, нюху, дотику, смаку).
Внутрішнім середовищем організму є кров, яка доставляє усім органам і системам органів поживні речовини, кисень і видаляє з них продукти розпаду, вуглекислий газ, а також захищає організм від шкід- ливих речовин і мікробів.