Святозлодії
***
Якщо у Касії був свій привод стати на шлях злочину, то Петер вважав себе злодієм мимоволі. І навіть шляхетним розбійником. Бо вже давно підозрював сусідку – пані Мірабель у злому чаклунстві. Тож до чужої домівки у Темну добу він вдерся заради порятунку всіх мешканців Краунтолла, а може і всього Берхсвара!
Ото ж треба йому було так… не помилитись. Тепер він всі свої здійсненні підозри міг тільки прогавкати. А ще – варто було швидше перебирати лапами та магічну палку не позабути.
Касія наздогнала його вже на вулиці, куди вони обидва вискочили через задній хід в кухні. Про що подумала кухарка – невідомо, бо бігли горе-злодії щосили і навіть чиїсь думки їх не наздоганяли.
У кудлатій шкурі Петеру було тепло, а ось дурна сусідка вибігла в чому була – у домашній сукні та туфлях. Тож пес зітхнув та затягнув дівчину у давно облаштовану їм самим схованку в саду на межі між двома сусідськими ділянками.
В стовбурі старезного та величезного старого дуба було дупло, яке Петер перетворив на особисту таємну кімнату, де можна було сховатися та подумати про головне – про магію та людство, як усіх зробити щасливими та прославитись.
— Ооо! – схвально вигукнула змерзла Касія, коли побачила товстий вовняний плед. Вона в ту ж мить підхопила його та угорнулася.
#2660 в Фентезі
#677 в Міське фентезі
#1638 в Різне
#500 в Гумор
Відредаговано: 23.12.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
