**

— А ну геть! – гнівно крикнула дівчина, прожогом обернувшись. Вона позабула, що й сама непроханою вдерлася до кабінету заради грабунку, тож голос не стримала. – Петер?! – вона упізнала сусідського хлопця, що був молодшим за неї на рік. – Як ти… Що тут робиш?

Чорнявий та нахабний Петер коротко блиснув на Касію очима, вся його увага була зосереджена на паличці, яку він витяг з сейфа.

— Схоже, що теж, що й ти, — відповів злодій-початкивець, натякнув на спільні з Касією інтереси.

Та що він має проти неї?! Врешті-решт грабує вона рідну тітку, а не прибігла на усе готове до сусідської домівки! Як же Касія розлютилася. Навіть на свій трофей дивитися не стала, а відразу вчепилася в палку в руках Петера.

— Віддай мені!

— Ха! – Хлопець потягнув здобич до себе. – Дзуськи тобі!

   Ніхто з крадіїв поступатися наміру не мав, тож у повітрі запахло можливою бійкою, а ще… грозою?..

До тями їх привів тупіт за дверима кабінету.

— Тітка! – перелякалася Касія. А Петер вирішив скористатися нагодою та щосили потягнув палку до себе.

Далі усе злилося в одну дивну подію: у кімнаті блиснула справжня блискавка, вдарив грім, двері відчинилися – на порозі постала зла тітка Мірабель, Петер щез… а Касія… Вона застигла з вкраденим листом та палкою поряд з… величезним кудлатим собакою неймовірного білого кольору.

«Оце так… — розгублено подумала дівчина, — сам чорнявий, а став білим собакою!»

— Касія! – гримнула тітка. – Що тут відбувається?

— Ми тут з… Сніжком… граємо, — випалила дівчина, зрозумів, що саме час вшиватись. – Ось дивись, як він вміє. Апорт! – скомандувала вона та жбурнула палку у коридор. Та перелетіла над самісіньким плечем тітки, а Петер, тобто Сніжок, з радістю кинувся за жаданим предметом. Тітка Мірабель ледве встигла відстрибнути, бо пес, що заввишки був по пояс обом жінкам, міг легко збити з ніг.

Касія зметикнула бігти слідом. І сховатися, поки тітка буде розглядати відчинений сейф.

А ще треба було розібратися, яким чином хлопець перетворився на собаку…