Розділ 4

...Анатун Равен особисто дав карателям координати цілей, де розташовані військові об’єкти. Корабель кнарі мав пролетіти над одним із найбільших промислових міст Наварі майже перед світанком і зробити три постріли. Це завдання могла виконати й одна людина, тому за головний пульт сів Віньянт.

Захищений маскувальним щитом, корабель, що міг літати й у космосі, й в атмосфері, знижувався над передмістям. До першої цілі залишалося десять секунд. Лаерн, який сидів поряд із товаришем за дублюючим пультом, слідкував за зображеннями на екрані.

– Щось тут не так... – Лаерн із сумнівом перевіряв координати. – Я не бачу присутності військових.

– Координати не можуть бути неправильні, – Віньянт натиснув на ґачок.

Корабель трусонуло ударною хвилею, хоча захисне поле увібрало в себе більшу частину відлуння. Внизу палали будинки, пожежа ширилася, захоплюючи все більше споруд.

– Це жилий квартал! – не втримав крик Лаерн. – Координати не правильні!

– Ні, координати правильні, – байдужий голос товариша вражав непідробним спокоєм.

Віньянт заходив на другу ціль.

– Ти не зробиш цього... – прошепотів вражений Лаерн, його руки злетіли над пультом, та корабель не змінив курсу: Віньянт заблокував для нього керування.

– Уряд Наварі має бути покараний за зраду, і це найкраще покарання. Ми б відмовилися, зрозумівши, що задумав Анатун Равен. Це теж перевірка на вірність.

Другий постріл, і ще кілька жилих кварталів охопило полум’я.

– Зупинися, Віньянте! – Лаерн націлив на товариша зброю. – Припини! Ніяке місце за тим столом не варте стількох смертей безневинних людей! Ніяка влада не має такої ціни!

Віньянт подивився на побратима, і Лаерн відхитнувся від нього. Сіро-зелені очі нагадували болотисте трясовиння, в якому легко утопнути.

– А що ти без цієї влади? Ніхто не може змінити щось самотужки. Орійське братство має владу творити майбутнє, і я хочу бути частиною цієї влади.

Віньянт подивився вниз: сонце, що сходило, заливало кривавим світлом мегаполіс. Пожежа від другого вибуху дісталася заводу, до якого прилягали жилі квартали, пролунало кілька вибухів.

– Але ти маєш рацію, Лаерне. Тут вже досить. Відлітаємо, – корабель попрямував на орбіту...

Цього разу розрахунок Анатуна Равена був ідеальним. Уряд Наварі і раніше тероризував свій народ, але нічні пожежі стали останньою краплею, і терпець людей урвався. Вогонь із гармат кнарі розпалив багаття народного гніву, жарини якого за добу долетіли до семи найбільших мегаполісів. Уряд відповів на це масовими арештами і введенням військ, але цим зіграв злий жарт із самим собою: громадянська непокора переростала у повстання, в якого не забарилися з’явитися ватажки.

За тиждень люди завдали своєму урядові більше шкоди, ніж змогли б двоє кнарі, справді вдаривши по головних військових об’єктах.

– ...Ви були на Наварі? Ви були там? – променисті сірі очі Таїші пашіли праведним гнівом. – Хоч мені зізнайтеся!

Лаерн відвів погляд, не маючи бажання брехати. Віньянт теж відвернувся.

– Яке це має значення, Таїшо? – крізь зуби проказав Віньянт, цей допит його дратував. – Уряд Наварі отримав те, що заслужив.

– А ти подумав, Віньянте, скільки людей загине у цьому повстанні з обох боків? Страждають не ватажки і не підбурювачі, а звичайні люди!

– Іноді страждають і ватажки, – сумно нагадав Лаерн, й усі замовкли: чутки про полон Сайна стали здобутком не лише Орійського братства.

– То ви таки літали на Наварі, – Таїша глибоко зітхнула, тамуючи розчарування. – І ви знайшли тих, із ким мріяли зустрітися, тому між нами тепер стільки таємниць. Але вони знищать вас, коли більше не потребуватимуть вашої допомоги або якщо ви порушите їхні накази. Зрозумійте, поки не пізно!

Жінка з надією подивилася на друзів, але відповіддю їй була мовчанка – кожен залишався при своїй думці. Таїша знову зітхнула і відійшла до вікна. У лісистій долині до самого небокраю осінь встигла пофарбувати поодинокі дерева, позолотила і зчервонила листочки. Тайнопис цієї осені поки не був зрозумілий нікому.

– Я лечу на Ніхурсаг у сонячну систему Санаш, – дивлячись за вікно, сказала Таїша. – За три дні. Там наша надія, і я зроблю все, щоб вона справдилася.

Це був останній раз, коли вони бачилися...

Лаерну і Віньянту за кілька років теж судилося перетнути кордон системи Санаш, але, на відміну від Таїші, їхнє завдання було геть іншим. Знекровлені постійними битвами, кнарі шукали нові шляхи до перемоги, і якось хтось розумний згадав про планету Ніхурсаг.

– ...Якщо вони мають хоча б десяту частину наших здібностей, то стануть гарною зброєю, – розмірковував Анатун Равен, показуючи таємну дорогу на зоряній мапі з дев’ятьма планетами. – Ви минете кордон так, щоб цього ніхто не помітив, і тоді ми на трофейних тлолокських кораблях нападемо. Два кораблі спустяться на планету, щоб забрати звідти якомога більше людей. Згодом ми зможемо повернутися відкрито, якщо зброя буде того варта, бо переможців не судять.

Проекція мапи планети розгорталася на площині. Анатун торкнувся чотирьох точок на різних континентах.