Неочікувана пропозиція

Зранку, коли ще навіть сонце добре не зійшло, Елеонора вже була на ногах. Прокинулася о шостій, не відкладаючи будильника ще на п'ять хвилин. Пішла на кухню аби заварити кави. Поснідавши, одягнувши гарну чорну сукню, навівши марафет дівчина швидко рвонула з квартири, бо дуже поспішала в юридичну компанію, де вона  працювала юристом.

Чорні високі підбори цокали по землі, а Еля вже була при вході в компанію. Їй було тривожно, вона поспішала та все ж запізнилася на кілька хвилин.

Її подруга, Інна, яка працювала там, була першою кого зустріла Елеонора. Це дуже гріло душу. 

Інна працювала в компанії секретаркою. Саме вона наштовхнула Елю аби влаштуватися на роботу сюди.

-- Господи, тільки не це знову. Цього разу мене точно звільнять. 

-- Ти ж казала , що в тебе все під контролем, що вже трапилося?

-- Затрималася в університеті, ще й машина зламалась. 

Елеонора навчалася і працювала паралельно. Їй вдавалося поєднувати це все, але не сьогодні, сьогодні все було не так, все вийшло з-під контролю.

-- Вони дуже злі? Вони мене звільнять? Тривожно Еля спитала Інну.

-- Спокійно. Я сказала їм, що ти поїхала навідати бабусю в лікарні.

 -- Інно, ти ж знаєш я не люблю, коли ти так брешеш про мою родину. Мінус тобі в карму.

-- То треба було сказати їм праду? 

-- Ееее... Ні. Дякую, Інно, ще побачимось. Мені час бігти.

Раптом Інні надійшло повідомлення, вона виглядала стурбованою.

-- Чекай , бос хоче тебе бачити.

-- Котрий з них? Максим чи Олександр? В нас два начальники,ти що забула?

-- Той що симпатичний.

-- Вони мої начальники, я не можу про них такого думати.

-- Не можу повірити, що тобі не подобається Максим.

-- Не мій типаж.

-- Не вірю. Він красивий, багатий, сильний. Він типаж усіх. Але щоб там не було він хоче бачити тебе у себе зараз же.

-- Ок, добре, я піду, до зустрічі!

-- Не переживай, Еля, все буде добре.

Інна пішла, а Еля несміливо постукала в двері кабінета 

Максима Вікторовича.

-- А, проходь, Елеоноро. Мовив до неї чоловік.

-- Доброго дня. Вибачте за запізення.

-- Все добре, не хвилюйся, на тебе багато справ звалилось.

-- Мене затримали в університеті і дороги сьогодні -- просто жах, суцільні затори. Я просто.... 

Максим перервав Елеонору:

-- Я хотів з тобою поговорити про інше. Сідай, будь ласка. Одразу перейду до справи. У мене для тебе є особливе завдання. Але мушу тебе попередити -- воно дещо ... незвичне та абсолютно таємне.

Елеонору в якійсь мірі пройняв страх та тривога, мурашки пробіглися по тілу,але вона цього не показала, адже їй кортіло дізнатися що то за таке особливе завдання.

-- Максиме Вікторовичу, ви знаєте, що я не повноцінний юрист і я не робитиму нічого протизаконного.

-- Запевняю тебе, про противозаконне мова не йде. Просто справа не звична.

-- Я слухаю...

-- У цю суботу весілля мого друга Валерія і Зої. 

-- Ну і хто ж вони такі?

-- Валерій один із найвпливовіших людей юридичної корпорації. А Зоя, Зоя моя колишня.

-- Цікаво. А я тут до чого?

-- Коротше кажучи, мені потрібен партнер на весілля.

-- Хвилинку, тобто....

-- Так, я запрошую тебе в якості гості.

-- Не знаю чи це хороша ідея.

-- Елеоноро, я б не просив та не втягував тебе в це, якби мав інші варіанти. Мені потрібна твоя допомога. А крім того -- тримати це в таємниці. 

-- Тоді добре, це ж нескладно.

-- Я повинен ще дещо тобі розповісти. Ти не просто складеш мені компанію, а будаш виконувати роль моєї дівчини.

-- Що!? Дівчини?

-- Потрібно буде придумати де ми познайомилися і як довго ми разом. Треба буде триматися за руки і все таке.

-- Максиме Вікторовичу...

-- Думаю, краще почни звати мене просто Максимом.

-- Максиме, я не впевнена , що можу вдавати твою дівчину. Це стирає межу між начальником і підлеглим, я так не можу.

-- Я розумію, але...

-- Наступного року я теж стану юристом. Я не можу мати репутацію дівчини , яка зустрічається з власним босом.

-- Я ще не все тобі розказав. Якщо ти погодишся, то я в боргу не залишуся.

-- Що ти маєш на увазі?

-- По-перше, сукню тобі пошиє один з моїх улюблених дизайнерів.

-- Намагаєшся мене підкупити дівчачими штучками? 

-- По-друге, я заплачу тобі десять тисяч доларів.

-- Десять тисяч доларів! За один день?

-- Так, добре обдумай мою пропозицію.

--. Я подумаю.

-- Але мені потрібна відповідь завтра. Зайдеш до мене зранку.

Елеонора ледве дошкандибала додому, не відчуваючи під собою ніг. Мені треба вирішити, чи хочу я бути дівчиною свого боса. Безглуздя якесь. Дівчина не знала що їй робити.

Раптом думки перервало повідомлення від мами.

Вона поцікавилася як у Еллі справи, чи все в неї гаразд. Звичайно, дівчина не хотіла аби мати дізналася про пропозицію, що їй зробив Максим. Та мама допитувалася: "Точно все добре?". І як Еля намагалася заспокоїти маму, та їй це не вдалося. Ніна Миколаївна не вірила дочці. Мабуть, її материнські інстинкти підказали їй, що дочка вся на нервах, тому жінка підтримала дочку і сказала , що все буде добре, все налагодиться. 

Коли Еля спитала в відповідь маму як у неї справи, Ніна Миколаївна зізналася, що її звільнили минулого тижня. Вона не хотіла розчаровувати доньку , тому і приховала. 

Вони договорилися зустрітися через пів години в затишному кафе, поряд із домом Елі.

Дівчина одягла гарну чорну сукню з переплетами на грудях і вирушила на зустріч.

-- Господи! Ти виглядаєш чарівно! 

-- Дякую, матусю. Ти теж виглядаєш прекрасно.

До їхнього столика підійшла мила та привітна офіціантка , яка , здавалося, трохи змучилася, але що ж поробиш, робота є робота:

-- У нас сьогодні знижка  п'ятдесят відсотків на все для дівчат. Що я можу вам принести?

Мама Елі замовила холодний персиковий чай, адже вона слідкувала за фігурою і в свої сорок вісім років виглядала як модель.