Розділ 26. Чорна перлина

Рот прокинувся від переривчастого сну. Тепер він уже не був упевнений, що тікати - найкращий вихід. Важкий головний біль змушував згадати про живець, який залишився у імунних, і яким вони були готові поділитися. Принаймні, той імунний, що проник на базу.

Полковник Бьорг сидів за панеллю керування. Йому вдалося підняти дрон, і тепер він вивчав околиці.

Машина знаходилася в такій гущавині, що Рот взагалі не міг зрозуміти, як вони сюди дісталися у напівтемряві. Лише невеликий просвіт у переплетенні гілок та кущів вказував напрямок, з якого приїхала машина.

Рот вийшов назовні. Дивне відчуття.

Зовсім нещодавно він відчував панічний жах при думці про те, що може залишитись у Вулії без захисного костюму. Серед зовнішників це була найпопулярніша страшилка, якою нещадно лякали новачків.

Але він, Рот, не новачок. Майже півроку він провів на базі, після тривалої підготовки на Великій землі.

Зброя при ньому. Рот перевірив це, хоча й так був упевнений. А отже, початок можна вважати не таким уже й поганим.

Тріск гілок, що ламалися під натиском створіння, яке прямувало через зарості навпростець, змусив його поставити під сумнів свій попередній оптимістичний висновок. Звук наближався, та Рот сумнівався, що в цих заростях так просто ходять слони. А отже, це заражений.

Цікаво, чому полковник не піднімає тривогу. Невже його не бачить? А втім, і сам Рот наближення зараженого не стільки бачив, скільки чув.

Повертатися до машини не було сенсу. Вони обидва опиняться у величезній консервній банці, яку монстру, якщо він досяг пристойного рівня, неважко буде відкрити. Тож Рот, якомога тихіше, вирушив у протилежному напрямку.

Пригинаючись, він маневрував між гілками, прагнучи знайти придатну позицію.

Полковник Бьорг помітив підозрілий рух, коли монстр був уже близько. На жаль, безпілотник не мав бойових функцій і був виключно розвідувальним.

Не бажаючи опинитися у пастці, полковник встиг вийти з дверцят і почав обходити машину спереду.

Можливо, якби заражений вирушив у протилежному напрямку, обходячи машину іззаду, полковнику вдалося б виграти час. Та на жаль, кусачеві спало на думку те й саме, що й полковнику.

Тварюка вибралася із заростей, дивлячись на противника каламутним поглядом чорних очей.

Вистріл вдарив у наплічну кістяну пластину, яка у кусача встигла сформуватися досить міцною. Полковник відступав, але у таких хащах довго це не могло тривати. Десятисантиметрові кігті розпороли верхню частину спини, встромлюючись у горло. Так закінчилася кар'єра полковника Бьорга, одного з провідних фахівців проекту XYZ-101.

Роту пощастило більше. Його постріл влучив у маківку тварюки в той самий момент, коли вона нахилилася над полковником.

Друга паралізуюча капсула не досягла мети, та однієї виявилося достатньо, щоб рухи зараженого сповільнилися, і він завалися на бік, в'яло рухаючи кінцівками.

Тварюка не встигла поласувати свіжиною, коли Рот, відчайдушно продираючись крізь зарості, вдарив ножем у споровий мішок.

Як тільки конвульсії припинилися, Рот витяг вміст спорового мішка, ретельно відібравши спорани і горох, схожий на шматочки жовтого цукру. Наприкінці на нього очікував сюрприз. Серед клаптів чорної вати зблиснула маленька чорна кулька. Він знайшов перлину.

У зараженого такого рівня перлини не могли утворитися за визначенням, тому Рот сприйняв це як диво.

В курсі підготовки йшлося про різні види перлин, та Рот ніколи не бачив їх на власні очі. А ще серед курсантів ходили легенди, що перлина може вберегти від перетворення.

Злодійкувато озирнувшись, начебто за ним хтось міг слідкувати, Рот вкинув чорну перлину до рота і проковтнув.

Кінцівка зараженого смикнулася, і на мить у Рота виникла моторошна думка, що монстр оживе і покарає його за крадіжку, та це був залишковий рух агонії.

Рот швидко забрав з машини все, що могло стати у нагоді. Він більше не мав наміру пересуватися на машині, яка, незважаючи на тихий хід, привабила такого небажаного гостя. А отже, Рот йшов навмання, збираючись уникати густонаселених місць, і намагався пригадати те, що їм розповідали в навчальному центрі про життя імунних.

Тепер він був далекий від того, щоб вважати їх переродженими тваринами, як це зазвичай робили зовнішники. В очах співвітчизників він сам став твариною, і для того, щоб вижити, ця здобич має бути хитрою і спритною.