РОЗДІЛ 2 Початок тернистого шляху

Похмурий ранок розпочався з виконання гімну. Люди в квартирах чи заміських будинках намагалися зігрітися. Пили щось схоже на чай або кавовий напій. Їли засушені шматки хліба з супом. Холод пронизував до кісток. Здавалося його неможливо було позбутися. 

Кожен боровся за змогу отримати бодай щось з продуктів. Люди вистоювали довжелезні черги, притискаючи до себе полотняні торбинки. Повітря було важким і задушливим, в'їдаючись в шкіру. Діти плакали, а матері не знали як їх заспокоїти.Чоловіки ходили вулицями з похмурими обличчями, намагаючись урятувати рідних. Місто потопало в штучній темряві - у тій,  яку хтось викликав з небуття. 

Іноді з якоїсь квартири лунала мелодія з патефону, нагадуючи мешканцям про щасливе минуле. Люди говорили пошепки, боячись аби хтось зайвий не почув. 

• Так довго тривати не може.- стиха озвалася Софія Вітер, вчителька української мови та літератури до свого чоловіка Свирида.

Той поглянув на неї і мовив:

• В нас нема вибору, Софіє. Мусимо триматися разом.
• Я хочу жити. Просто жити.-  прошепотіла вона.

Після цих слів запала мертва тиша. Жінка плакала, не ховаючись. Керосинова лампа в кімнаті перетворювала їхні обличчя на маски. 

За вікном продовжував падати сніг. Іноді звідкись долітали болісні крики. Хтось сьогодні не повернеться додому. 

Вулиці міста порожніли, а сніг м'яко поглинав кроки тих, хто ще наважувався йти. Вікна будинків нагадували портали у вічність. Усе навколо здавалося витвором мистецтва  божевільного художника. 

Вітер завивав в безлюдних провулках пораненим звіром.  Здавалося сама природа віщувала незворотні зміни в суспільстві. На стінах адміністративних будівель лопотіли стяги, нагадуючи кров. 

Серед цього мовчазного хаосу ніби з-під землі з'явилася постать чоловіка в чорному плащі. На лівій щоці в нього був шрам, нагадуючи про складне минуле. На руках - червоні рукавиці. Незнайомець уважно вивчав місцевість, де мусив працювати. " Не просіть про помсту. Просіть про правду. Її дуже легко загубити ''. - подумав про себе, крокуючи до невеликого магазину. Варто запастися продуктами й терпінням.