Бджолина подруга Жужа

У великому, зеленому саду жив хлопчик на ім'я Максим. Він любив квіти та сонечко, але як тільки чув "Дзззз!", одразу ховався. Він боявся маленьких, працьовитих бджіл.

"Дзззз!" — співала маленька бджілка на ім'я Жужа. Вона була найжвавішою бджілкою у вулику і мала дуже важливу роботу. Жужа несла свою корзинку і поспішала на квіткову галявину.

Максим побачив Жужу. Вона була така зайнята і так уважно вивчала волохаті тичинки квітки, що навіть не дивилася на нього. Максим тихо-тихо сів і почав спостерігати.

"Ой, скільки пилку! — подумала Жужа. — Мені треба зібрати якомога більше цієї золотистої магії, щоб зробити смачний мед для моєї родини."

Максим помітив, що Жужа не страшна. Вона просто дуже старанна. Коли Жужа перелітала з однієї квітки на іншу, Максим бачив, як золотий пилок з її лапок сипався на нові пелюстки.

"Це магія запилення!" — прошепотіла Жужа, перекладаючи пилок. — "Завдяки цьому з'являться нові насінинки. А з насінинок виростуть нові яблука, груші, та навіть нові гарбузи!"

Максим уявив собі цілий світ, повний смачних фруктів та овочів, і зрозумів, що Жужа — справжнісінька помічниця планети.

"А ще ми робимо мед," — додала Жужа, приземляючись поруч із горщиком. — "Він дуже солодкий і корисний. Бджоли віддають його людям, щоб вони були здорові та щасливі."

Максим посміхнувся. "Дякую, Жужо," — сказав він. — "Ти така важлива! Я більше не боятимуся тебе, бо ти — моя подруга та садівниця нашої планети."

І відтоді, коли Максим чув "Дзззз!", він не ховався. Він просто знав, що поруч працює маленька працьовита Жужа, яка робить світ солодшим та красивішим.