У великому Смарагдовому Лісі жив Левко — найсміливіший і найдобріший лев.
Він любив тишу та зелень.
Над лісом, на вершині Піків Срібних Хмар, жила Злата — великий, але дуже самотній дракон.
Всі боялися її полум’я та розміру.
Щовечора Левко чув гуркіт із гір.
«Це Злата! — тремтів він. — Вона прилетить і спалить наш ліс!»
Але це був не грім. Це був смуток. Злата дуже сумувала, бо ніхто не хотів з нею розмовляти.
Одного разу Левко почув інший звук — не гуркіт, а тихий, дивний спів, що линув із гір.
Це Злата винайшла собі музику. Вона била вогнем по кристалах, і вони видавали ніжні, дзвінкі мелодії.
Левко набрався сміливості. «Музика... така прекрасна», — прошепотів він і почав підійматися вгору, обережно ставлячи лапи.
Нарешті він дійшов до печери.
«Привіт, — сказав Левко. — Я прийшов послухати твою музику».
Злата була вражена. Ніхто ніколи не приходив до неї з добротою.
«Справді? — прошепотіла вона. — Тоді я зіграю для тебе».
І так, левко та дракон знайшли те, що було важливіше за страх: спільну мову музики та щиру дружбу.
#543 в Різне
#74 в Дитяча література
#502 в Молодіжна проза
#115 в Підліткова проза
Відредаговано: 04.12.2025