Акіто стояв перед дверима своєї першої власної квартири, з величезною коробкою в руках. Його серце калатало від збудження та тривоги.
«Початок! — подумав він, — Доросле життя. Це як епічний квест!»
Всередині пахло свободою...
і трохи пилом. Коробки заполонили кімнату. На обід Акіто вирішив приготувати свій перший самостійний Рамен.
Вода кипіла, але як злити її, не втративши локшину?
Наступного ранку найважчим ворогом виявилася пральна машина.
Акіто сипнув "трохи більше" порошку, щоб було "чистіше".
Занадто багато піни! Бульбашки виповзали з усіх щілин, наче маленькі, білі привиди.
«Потрібна допомога?» — пролунав дзвінкий, привітний голос.
На порозі стояла дівчина з яскраво-рожевою стрічкою у волоссі. Вона тримала акуратний кошик із ідеально складеною білизною.
«Я Шіорі, з 3-го поверху».
Повернувшись до кімнати, Акіто сів за перший великий підручник. Рядки слів перетворювалися на нескінченний, заплутаний лабіринт.
«Це занадто багато! — вигукнув він подумки. — З чого почати?»
«Ти намагаєшся з’їсти слона одним шматком, — сказала Шіорі, тихенько заглянувши до нього. — Розділи його. Почни з однієї сторінки. З одного абзацу. Пам'ятаєш, як ми вирішили проблему з Раменом?»
Акіто глибоко вдихнув.
Одна сторінка.
Один абзац. Потім — наступний. І раптом... він зрозумів складну ідею! Це було маленьке, але таке важливе, доросле «Успіх!» Світло знання осяяло його обличчя.
Доросле життя було не ідеальною, блискучою аніме-картинкою, яку він уявляв.
Це була купа брудного одягу, погано зварений Рамен і неймовірно важкі книги, які потрібно було осилити.
Але кожна помилка, кожен крок, кожен новий друг... це був його власний, унікальний шлях.
Він був на початку, і це було найкраще місце, щоб бути.
Вперед, Акіто! Нові уроки чекають!
#552 в Різне
#74 в Дитяча література
#520 в Молодіжна проза
#118 в Підліткова проза
Відредаговано: 04.12.2025