Погони дiвчатам до лиця

                                                  Погони дівчатам до лиця
Кому потрібна ця військова підготовка? Кожен зі студентів думав:
– Тільки точно ні мені.
Якщо чесно вчили, аби здати, хлопці ще абияк - як, а дівчата, особливо не замислювалися. У той золотий мирний час і сонце яскравіше святило, і небо було чисте, і влітку дощі теплі йшли, дерева, траву вмивали. Жили люди, біди, горя не знали. У кінотеатрах йшли фільми із щасливим кінцем, де всі живі. Про війну ніхто не думав і не гадав.
– Треба так треба, – у сотий раз говорила собі Даміра.
Кілька разів перечитувала конспект з екстреної допомоги, про дії під час великої втрати крові. І щось ніяк не могла запам'ятати, відволікалася. Це її страшно злило, не запам'ятавши, лягла спати за північ. На занятті дуже швидко переказала, зробила призначення.
Влада теж скаржилася їй, що важко засвоює матеріал. Староста, змушувала себе заучувати. Вона відмінниця, не могла допустити слабку оцінку.
Карену та Руслану все давалося легко. Їм не раз доводилося бачити, як хірурги та травматологи буквально виривали із лап смерті людей.
Іван, якщо чесно раніше мріяв бути військовим лікарем, служити у шпиталі. Але з появою у житті Насті змінив свої пріоритети. Зрозумів – це була данина романтичної юності. А яка романтика без ризику? Поділився своїми дитячими мріями з Оленою, та його порив не зрозуміла. Як можна любити все, що пов'язане з війною?
Олена не замислювалася наскільки їй це в житті знадобиться, вона просто користувалася конспектами Михайла. Якщо у чомусь сумнівалася, завжди могла спитати у друга. Він докладно про все розповість, треба покаже. Рука у майбутнього травматолога міцна, і не раз йому доводилося практично багато чого застосовувати. Костянтин теж у нього неодноразово консультувався.
Він із Пашею, відповіді на найскладніші питання часто з конспектів Карена знаходили, навіть, те, що пропонувалося вивчити самостійно. Кожен із них був, певен, що це йому не потрібно.
Костя освоював спеціальність онколога, і не хотів більше ні на що витрачати час.
Павло у пологовому будинку, допомагав матусям, у гінекології вивчав цікаві випадки. Адже тоді це було найважливіше. Заспокоював Зореньку, котра скаржилася, що знову не встигла записати.
Вона в парі з Сашком, він завжди прикриє. Хлопець єдиний у групі, хто серйозно ставився до військової справи, як і всього, що викладали в університеті.
  Потім до них прийшов інший викладач і зовсім, інакше змусив студентів подивитися на потрібний предмет.
– Ви не просто будете лікарями із певною професією, ви молодші лейтенанти медичної служби. Я свого часу теж помилявся і думав, що ніколи не треба буде. Якось потрапив на війну, сестра жила у Тирасполі. Коли там почалися заворушення, поїхав за нею.
Зрозуміти неможливо, хто, що захищає? Там стільки скалічених, людей побачив. Відчувати, що ти знаєш, як їм допомогти, чудово. Може й живим залишився і врятував сім'ю сестри завдяки своїм умінням та знанням.
Запитував Денис Сергійович суворо, не дивлячись на особистості, міг просто перервати заняття, якщо бачив, що хтось відволікається. Вимагав обов'язкову присутність під час практичних занять, і здачу всіх заліків.
І часто, коли хтось вагався, відповідаючи предмет, він підбадьорював:
– Погони дівчатам до лиця.
Якщо відповідав студент:
– Хлопці не відставатимуть.
Відставати ніхто й не думав, навіть Зоряна перестала спізнюватися. Поліна на військову справу, одягала чорний сюртук, у якому здавала сесію, щоб усі бачили, наскільки вона серйозно ставитися до занять з військової підготовки.