Пролог

Я заходжу до розкішної зали «Верони» — найкращого ресторану міста, відчуваючи легке тремтіння в тілі. Не кожного дня красень-мільйонер запрошує тебе на побачення. Я все ще не можу повірити, що це відбувається зі мною. Обличчя палає, долоні пітніють, коли я помічаю його за столиком біля вікна.

Почувши прізвище «Багіров» дівчина-адміністратор стає ще привітнішою. Береться особисто проводити мене до столика, за яким чекає найкращий у світі чоловік.

Місяць тому я б не повірила, скажи мені хтось, що я проведу приголомшливий вечір у компанії Романа Багірова — одного з найзавидніших наречених країни.

Тремтіння посилюється, коли я розумію, що він уважно стежить за моїм наближенням. Проходить поглядом зверху вниз по моїй фігурі, затримавшись на засмаглих ногах довше, ніж було б доречним.

Я згадую, як старанно тримала поставу в дитинстві, відвідуючи балетну школу, намагаюся не ступати, а плисти над підлогою, при цьому похитуючи стегнами. Ікри трохи ниють через висоту моїх шпильок, але всі фізичні незручності я знесу заради майже відчутного погляду чорних очей, що ковзає по моїй фігурі.

— Доброго вечора, Міро, — Роман підводиться, галантно схиляється і ледве притискається губами до моєї руки. Якби він знав, що цього достатньо, щоб я розтанула, посміявся б, напевно.

Але зовні я намагаюся залишатися стриманою.

— Добрий вечір. Дякую за запрошення. Місце вражає. — Не хочеться виглядати в його очах дурепою, що не здатна приховати захвату від дорогого ресторану, тому я припиняю витріщатися на всі боки і намагаюся зосередитися на меню.

Від вигляду цін у мене перехоплює подих. Навіть не віриться, що їжа може бути такою дорогою. Але я чула, що страви молекулярної кухні варті своїх грошей. Та й навряд чи сьогоднішній вечір запам'ятається мені винятково цим. Я сподіваюся, сам Роман залишить набагато яскравіші враження.

Від цих думок у животі починають пурхати метелики.

— Ти обрала? — Він питає, давши мені достатньо часу для вивчення.

Минуло хвилин п'ять і я не можу зізнатися, що весь цей час замість того, щоб визначитися із вибором, я витріщалася в меню і гадала, чи є у нього цього разу ключ від номера люкс у найближчому готелі. Мені стає душно від цих думок. Але мені двадцять п'ять, у мене ненависний бізнес і нуль часу для налагодження особистого життя. Тому я не маю права втрачати шанс, який дала мені доля.

— Підкажи мені, будь ласка. Я повністю покладаюся на твій смак, — я спокусливо усміхаюся і перекидаю волосся через плече, оголюючи частину шиї.

Це легкий флірт, який я собі дозволяю. Він викликає у чоловіка посмішку та хижий блиск в очах.

— Ти сьогодні неймовірно гарна.

— У рейтингу наших зустрічей сьогодні я... — Я намагаюся пожартувати, Роман знову відповідає посмішкою. Нехай знайомі ми недовго, але я вже розібралася — він скупий на похвалу і не дуже балакучий. Але саме таким має бути справжній чоловік.

— Перевершила всі очікування, — він закінчує за мене фразу, а мені знову хочеться посміхатися, але натомість я лише тягнуся за водою, щоб трохи змочити горло.

Ми дивимось один одному у вічі, і навіть це здається мені шалено інтимним і хвилюючим.

— Я хочу зробити тобі пропозицію, Міро, — з кожним його новим словом у мене прискорюється пульс. Серце б'ється голосно, але я намагаюся зберігати тверезість.

— Про яку пропозицію йдеться? — питаю, затамувавши подих, бо мені чомусь здається, що він запропонує мені стосунки. Ми дорослі люди, між нами промайнула хімія, ми майже піднялися до його номера при першій нашій зустрічі, то чому б нам не спробувати щось серйозне?

Але Роман лише посміхається у відповідь, ковзаючи поглядом вниз, до моїх губ, які я мимоволі облизую, а потім каже:

— Хочу запропонувати тобі стати моєю нареченою. 

 Чим неймовірно бентежить мене.

— Зачекай, ми з тобою бачилися лише тричі, і ти вже пропонуєш мені вийти заміж? — Мої очі округлюються від подиву. Такого розвитку подій я не передбачила.

Роман сміється. Я також відповідаю посмішкою. Нервовою. Серце виривається з грудей, повітря застрягло в легенях. Невже моя казка збулася і він встиг закохатися в мене? Тому що я в нього — майже так.

— Ти не зрозуміла, Міро, потрібно лише вдати, що ми заручилися. Ніякого весілля не буде. Потім тихо розійдемося. Я прошу тебе зіграти роль моєї нареченої перед батьком. А я натомість виконаю будь-яке твоє бажання. Поділися, про що ти мрієш? — всього кількома словами він зумів розтоптати всі мої сподівання та надії. Тому що покликав не на побачення, а для того, щоб зробити мені цю непристойну пропозицію.