Наступного ранку Софія прокинулася з дивним відчуттям тривоги і передчуття. Монета лежала на тумбочці, мов чекала на неї, і вона знову провела по ній пальцями. Спіраль з полум’ям здавалася теплішою, ніж учора, і ніби підказувала напрямок.
— Бабусю, — звернулася Софія до Лідари за сніданком, — як я зрозумію, що я готова до цього шляху?
Бабуся лише посміхнулася, киваючи головою.
— Коли серце твоє не буде боятися, а розум і відчуття зіллються в одному ритмі — тоді. Але перший крок потрібно зробити самій.
Вона вирішила піти до річки ще раз, цього разу вдень. Дорогою місто здавалося звичним, але повітря тримало легкий аромат пригоди, ніби саме воно шепотіло: «Тут починається твоє випробування».
На березі річки вона знайшла старий дерев’яний човен. На ньому лежав сувій, перев’язаний червоною стрічкою. Софія обережно взяла його в руки і розгорнула.
— Лише той, хто не боїться труднощів, може знайти те, що шукає, — прочитала вона. — Підпливи до середини річки, опусти руку в воду, і там знайдеш перший ключ.
Серце стислося. Вода була холодною, глибокою і темною. Кожна клітинка тіла кричала: «Не йди!» Але Софія вже знала: якщо зупиниться зараз, вона ніколи не зрозуміє, на що здатна.
Вона ступила в човен. Холод пробіг по ногах і здавалося, що серце сповільнилося. Коли дісталася середини річки, доторкнулася до води — і відразу відчула сильний струм енергії, що пронизав руку.
З води виплив маленький камінь, який світиться золотистим світлом. На ньому була вирізьблена та ж спіраль з полум’ям, що й на монеті.
— Це перший ключ, — прошепотіла Софія. — Мабуть, треба його поєднати з монетою…
Вона відчула, що не сама. Десь поруч спостерігав той, хто приніс полум’я. Тінь пролетіла над водою, швидка й невловима. Серце Софії калатало: страх і захоплення змішалися.
— Кожне випробування робить сильнішим, — тихо промовила бабуся в її спогадах. — І перший крок завжди найважчий.
Софія тримала камінь і монету в руках і відчула, що тепер справді починається її шлях — шлях, який може перевернути все її життя, змінити місто і, можливо, принести їй те, про що вона навіть не сміла мріяти.
Відредаговано: 23.10.2025