5. ира.к4кц.аак. Несправедливосммав.п

Дорогий щодобнику, люди, якщо ви це читаєте. не повторюйье моїх помилок. не робіть сторінки під своїм ї'ям.епороал. арсчол.              

Григорій Леонідович після карате були з друзями в рмо генделику (по їх власному лсвь виразу), а тепер прийшли і он зо роблять. внг  Просто підбігаютьшво і стукають по клаві. І мене лоскочуть, иги нв дурачок, мені там не лоскотно.  Я той нендевзіз генделик спалю до біса. він сам згорить, вночі, коли нікого не буде. Охоронець якраз піде пісять  вжлід в кущі.

Боже, пішов спать.

Головне. прочитав вірша ще у генделику. прийшов накручений, каже: як ти підеш вранці в той садок, я за тобою слідом з лопатою. Якраз. каже, проти вікна могилку зробим. щоб ВББ тебе найпершого побачив.

Великий Білий Бог - то так в Космоцентрі і школі Керрола дражнять. З чого той Гриша Дев'ятка цирковая тряси її душу акробатка взяв, що я про Керрола. Може, я про Гуліна, завгоспа. може мені нові гвіздки треба. Може. у мене вночі полка з коронами звалилася. І взагалі то погрози і насильство. Моральне. Мене морально насилують і нікому нічого. Петка, як завжди, на практиці, якби я стільки практикувався, мене б уже в міністри хімії взяли, а вона все молодший спеціаліст.

А найбісивіше в цьому - Григорій Леонідович САМ запропонував мені тута писати щоденник. Я кажу: так може, я і вночі писатиму, нехай буде щодобник. Милий щодобнику, сподіваюся, тобі подобається твоє ім'я. І картинку Грегор вибрав САМ, сказав, більш вірного зображення мойого зарозумілого патісона (це про обличчя)  світові майстри ще не створили. І взагалі, там все як у мене в житті, навіть око ВББ. Думаю. пора викликати галактичну поліцію. Тільки нехай протверезіє. бо полетить і поліція,  і я в четвертий вимір.

Про фото - то взагалі плач і рипіння зубів. У мене тих фоток сто мільйонів, але з них дев'яносто дев'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч зразу тягнуть на статтю. Це знов Грегор сказав і обрав оте. що ви бачите. Більше пристойного нічого не можна знайти, - його слова. - В районі шиї починається стаття триста один, пункт третій.

Я кажу: так он в одязі, он паспорт. А він: в одязі ніхто не повірить, що то я, а на паспорті усі страшні. як вершники Апокаліпсиса. а я - кінь блідий. Не знаю. мене там так гарно посадили, розчесали, половину волосся видрали. але ж результат! Мені по такому паспорту пиво не продають, зате цукерки навіть безкоштовно віддавали. І торт-морозиво. Правда, на касі не ота руда сиділа, Євгенія, а гарний хлоп, охоронець. Якби ту фотку поставить, може. і тут би щось дали. Не розуміє людина,

Тільки небо з зірочками дозволив мені обрати. Небо гарне. Не прискіпаєшся.

Я повинен писати і писати, що мені заманеться, і бажано кожного дня. У мене робота, зараз навчання, та Григорію Леонідовичу байдуже аж до позіхання. Пиши. каже.  Киця коко знесе. Ну. заради такого варто постаратися, хоч я не дуже вірю в  обіцяну аномалію.

Я просто пишу, для себе і всіх. Мене вже одна пані похвалила. Каже, пиши.

Ну, я буду писать. Кожен день відмічатиму датою. дата - то багато цифер з крапками і літерою р. І тоді вже остаточна крапка.

Иииии. Це ж треба. Я письменник. Ні, не так. Я --- письменник!

Хто б мене раніше бачив чи з кайлом у печерах. чи у лісі з серпом - не повірив би, що я так можу. Цікаво.

Ого. Вже три тисячі літер. А я ж іще багато хочу розповісти. Мене ж не проженуть звідси? Бо не всюди раді таким... ну, чародіям. Але я ж тільки писатиму. Завтра. Сьогодні ні.

Спи, щодобнику. Тихої ночі.