4. 686868.333.4.р. Про батончик

В коридорі Борсюченко рветься до своєї Лільки, а вона не пускає. Ииии. Це так смішно. І так мило. Вони назвалися парою, вона ніби його жниця, а він носить за нею серпа. Але в людей тут кажуть "вони зустрічаються".  

Люлі-гулі, поки я зрозумів, що таке "зустрічаються", я  на питання "З ким ти зустрічався?" перераховував такий список з  усіх можливих галактичних рас і статей. що як мене знов кудись не заховали - диво дивовижне. Дякую. що люди розумні і вже на половині списку починали щось не те запідозрювати. Не знаю просто, як відрізняти переносне і пряме значення солова, іноді таке виникає непорозуміння, як з отим дядьком. що мене ледь знов...

Та то давно було, милий щодобничку, а Даня Борсюченко з Лількою парою стали нещодавно. І вона хоче уваги. ну, типу, щоб він точив її серп і напинав над нею шатро, коли вона спочиває після жатви. Та в цьому дивному світі дівчата не жнуть квітів, і парубки не точать їм серпи. Але є інші способи напнути шатро. Борсюк повинен був чекати свою Лільку і купити їй батончика у фойе школи, він купив і чекав, а якась дрофа підійшла і сказала "Угостітє дєвушку шакалаткой".

 Цікаве кіно. Ту орксію вже на дві треті викусили і перетягли у даль-сектори, у них є свої планети, свої всякі там я не знаю. школи-шмоли, якщо вони вчаться, і свої автомати з батончиками. Чого ота пальцекрилка п'ятипала прилетіла до нашого Борсюка за нашою етнічно правильною шоколадкою і на космолі, який я вивчив, але мене за нього чуть нє порєшилі. так от чому вона серед нашого Номерграду отаке каже? Лети у свої сектори орксійські і ісшакалаткайся там до крайньої стадії діатезу.

Даня розгубився і віддав батончика. А Лілька побачила.

І тепер вона не пускає його в своє житло. І він їй висаджує двері. Тобто, вже перестав гупати, бо прийдуть же і насварять, а як так можна, Ці діти всі живуть в гуртожитку і у них немає іншого дому. Як насварять і проженуть - куди йти?

То ми з дівчатами лількиної кватери вговорили я Даньку, а вони Лільку, що Данька буде цивілізовано стукати у двері, а не як у івана Франка, бо то занадто, коли "Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так нашi молоти гримiли раз у раз" у години самопідготовки. завтра ж уроки. Йой. мама моя моя мила, вільса біла, завтра геометрія. То їм впишіть прізьму у клізьму, то навпаки. Я б краще двір позамітав. У мене гарно виходить замітати.

Так ото, дорогий щодобничку,  Данька бахне п'ятдесят разів, скаже "прости", і вона простить. І відчинить. І вони підуть погуляють, а у Даньки в кишені два батончики "Марс" і купа пробників помад і блисків. мені у магазині знов повні кишені дівчаточка напхали, а я що, я все беру. що дають, я скромний гуманоїд, мені все згодиться. От і згодилося.