Щоденник кохання

... 23 грудня 2021 р.

Міша з Алею розлучаються! Мій брат покохав Віталіну і він їй теж сподобався. Трохи сумно за подругу, але тепер надіюся брат буде щасливим. Зранку мені подзвонила Аля і попросила зустрітися. Було близько восьмої години ранку діти ще спали тож я залишивши їх на Світлану Степанівну.  Я поїхала до неї. Вона була з дітьми, Дмитриком і Златою.

-  Привіт Алю! – вигукнула  я.

Побачивши хрещену Злата зразу побігла до мене. І я взяла її на ручки.

- Привіт Дашо! Ти вже чула, що Міша подав на розлучення.

- Чула.

- А тепер забери Дмитрика і посади їх до себе в машину і включи їм мультики.

- Але навіщо? – запитала здивовано я.

- В мене до тебе серйозна розмова, - байдуже відповіла Альбіна.

Я зробила все так як сказала Аля і підійшла до неї.

-  Завтра я їду назавжди закордон!

-  Аякже діти? – здивовано глянула я на неї.

- Мені вони не потрібні я хочу почати нове життя без них і Міши, - серйозно відповіла Аля.

- А з ким вони будуть?

- В них є батько хай їх і ростить. Або ж їх до себе забере моя мама.

- І ти так просто їх залишиш?

- Так я ще молода і не хочу витрачати свій час даремно. А ти якби не хотіла б мене помирити з Мішою можливо б на одну проблему б було б менше, а точніше на дві.

- Що ти маєш на увазі? – піднявши брову промовила я.

- Я хотіла вбити цих дітей, але Міша не дозволив то хай тепер і ростить їх. А ще я заздрила тобі з Артемом він чудовий чоловік у тебе я б хотіла щоб таким був і Міша, але він не став таким. Я була ініціатором сварок адже я наговорювала Артема проти Алекса, але не один з них не захотів  іти брат на брата. Я багато разів хотіла розсварити тебе з Артемом, але він сильно тебе кохав і не вірив мені.

-   Що я тобі поганого зробила, що ти зі мною так? Невже через заздрість?

- Ти хороша людина і чудовий друг, але не зважаючи на твою худорляву статуру тіла ти завжди чіпляла найгарніших хлопців, а я з своєю ідеальною фігурою і потворним обличчям не була нікому потрібна.

-  Аля ти красива дівчина!

- Не бреши хто з нас красивий то це тільки  ти. Так що прощавай найкраща подружко! – вигукнула Аля і сіла в машину і поїхала.

Я була приголомшена почутим. Мені не хотілося навіть вкладатися голові, що Аля могла ось так просто покинути своїх дітей. А ще я втратила найкращу подругу. За весь час я спілкувалася з багатьма дівчатами, але впевнено назвати найкращою подругою могла тільки Алю. Ми виросли разом по сусідству і дружили з дитинства, а тепер все в мене немає найкращої подруги.

Адже хіба справжня подруга буде бажати тобі злого і через заздрості буде робити все щоб посварити тебе з чоловіком. В голову нахлинули спогади зв’язані з Алею і від них ставало настільки сумно як ніколи. Було боляче на душі настільки, що хотілося вирвати її разом з серцем щоб не турбували. Зупинивши на дорозі я глянула на Дмитрика і Злату вони спали обійнявши одне одного. Я вийшла з машини вдихнула повітря і глянула вдалечінь. Там виднілися машини які проїжджали повз мене я сіла знову за кермо і поїхала швидко додому.

Приїхавши я поклала Злату і Дмитрика спати в вітальні, а сама заглянула в дитячу. Андрійко грався кубиками і поряд з ним сиділа Настуся і щось йому розповідала він уважно слухав її. На очі накотилися сльози я швидко витерла їх і підійшла до дітей. Побачивши мене вони міцно обійняли мене я сіла з ними на ліжечко і посадила Андрійка на одне коліно Настуню на друге. Як же я їх любила! Мені здавалося, щоб не сталося, але я б ніколи не змогла їх покинути. Залишивши їх я пішла до Ангеліни, але я не побачила її в колисці перевернувши все мене охопив жах. Я побігла на низ і побачила там Світлану Степанівну, яка плакала і Артем старався заспокоїти її.

- Що сталося? Де Ангеліна? – запитала схвильовано я і відчувала як калатало моє серце.

- Вона тут в візочку спить! – промовив Артем побачивши моє знервоване обличчя.

- Хух, дівчинка моя ти жива! – вигукнула я і взяла її на руки.

- Даша, що з тобою? – запитав знервовано Артем.

- Мені наснилося, що наша донечка померла! І я всю ніч вставала, що подивитися чи вона дихає і зранку коли мала їхати теж.

- Це всього лише сон, який веде до того, що найближчим часом ти розчаруєшся в людях і твоє життя зміниться. Але Ангеліна не помре і з нею все буде добре, - мовила спокійно Світлана Степанівна.

- А чому ви тоді плакали? – глянула я на неї тримаючи на руках донечку.

- Я на робила стільки помилок, що просто просила пробачення в сина.

-  Сьогодні я і справді розчарувалася в людині. І це Аля вона покинула дітей і поїхала закордон.

-  Ого це тому ти привела їх до нас додому?  - здивовано запитав Артем.

- Так, і я втратила найкращу подругу!

Я поклала донечку в візочок і Артем обійняв мене. Зробив мені заспокійливого чаю після якого мене зморило на сон.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше