Щоденник кохання

... 31 липня 2018 р.

Я сиділа з Артемом дивилася телевізор і тут я вирішила запитати в нього про його батька.

-  Тьома, а розкажи мені щось про свого батька? – запитала я дивлячись на нього.

- Про нього немає, що розповідати він в моєму житті з’являвся рідко, а все через свою жінку, яка не дозволяла йому спілкуватися зі мною і не тільки йому, а ще й сестрі, - спокійно відповів Артем дивлячись і далі в телевізор.

- Тоді розкажи про дідуся, який тебе виростив? – запитала лагідним голосом я.

- Дідуся звали Андрій це був батько мого тата. Бабуся померла рано як і дідусь Степан. Тому втративши жінку і чоловіка вони вирішили  жити разом. Дідусь всьому мене навчив. Ми ходили з ним на рибалку, по гриби, будували разом щось. Він дуже любив мене і постійно радував коли приходила йому пенсія по інвалідності. Дідусь воював коли була війна в Афганістані і був контужений. Я його дуже любив і навіть пообіцяв собі, що коли в мене народиться син обов’язково назву його Андрійком в честь дідуся, - з сумом в голосі розповів Артем.

- А скільки років було твоєму дідусю, що він був там?

- Він був ще молодий йому було двадцять шість років. На той момент йому довелося покинути жінку з двома синами, одному був рік, а іншому два.

- В тебе був сильний дідусь! А я терпіти не можу війну, адже в нас і зараз іде війна на сході України і на цій війні відмиваються не малі кошти і поки інші вмирають за рідну землю. Хтось багатіє заробляючи кошти, - висловила свою думку я.

- Кому як не мені знати це я втратив там батька і не я один, а ще тисячі людей. І хтось з них втратив друга, брата, батька, сина, яких вони більше ніколи не побачать як і я, - сумно мовив Артем і переключив на щось більш веселіше.

- Добре не будемо про сумне.

Я обійняла Артема і він мене і ми разом насолоджувалися за переглядом фільму. Після якого я вирішила погуляти з Настусею і зустріла Альбіну. Ми рідко спілкувалися і зустрічалися на якісь сімейні свята. В мене була купа справ зв’язана з дизайном інтер’єру, а Аля просто сиділа вдома з дитиною. Дмитрик був весь в Мішу і дідуся від Алі йому дісталося лише темне волосся.

- Привіт подруго! Як життя? – привітавшись запитала в мене Аля.

-  Привіт! Та все добре, а в тебе як?

- Чесно кажучи я хочу розлучитися з Мішою бо я просто не можу жити таким життям, - сумно мовила Альбіна.

- Що чому? Що сталося між вами? – здивовано  глянула я на Алю.

- А як можна жити з чоловіком, який не кохає тебе, не робить сюрпризи, не проводить з тобою час, не хоче тебе.

- Я можу поговорити з ним.

- Ні! Треба щоб з ним поговорив Артем як чоловік з чоловіком! – наголосила Аля

- Добре я скажу йому, але сумніваюся, що він погодиться.

- Знаєш я навіть думала може ми не доля одне одному тому ми не щасливі? І краще залишити сина з ним, а самій влаштовувати власне щастя.

- І ти так просто залишиш сина?

- Я просто хочу щоб він був щасливим!

Трохи поговоривши з Алею я пішла додому. Артем звісно відмовився говорити з братом обґрунтувавши це тим що це їхня справа і хай вони самі в розбираються. А ще навіть заборонив мені сунути туди носа. Адже на його думку Аля може потім сказати, що це я він винні, що їх мирили.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше