Щоденник кохання

... 20 червня 2016 р.

Вже як місяць виконувала дизайн Андрійової квартири. Він не залицявся до мене і говорив лише по суті для Артема це здавалося дивним, але для мене ні. Сьогодні я мала вже здати свій проект і отримати гроші. Приїхавши на квартиру разом з Андрієм йому все сподобався мій дизайн і він хвалив мою роботу давши мені в руки конверт з грошима я перерахувала кошти і поклала їх до сумки.

- Даша це неймовірно все так як я хотів! – вигукнув Андрій оглядаючи квартиру.

-  Ну якщо тобі сподобалося я піду.

- Чекай! – сказав Андрій схопивши мене за руку.

- Що таке? – кинула серйозний погляд я на Андрія.

- Може відсвяткуєш зі мною? Я просто один і одному якось сумно! А святкувати з творцем цього шедевру набагато краще, - сказав Андрій посміхаючись і дивлячись мені в очі.

Я забрала свою руку від його руки. І думала над його пропозицією. Не зручно було якось відмовляти і святкувати з ним не хотілося адже якщо він мені щось підсипить і зґвалтує мене. Але і піти я теж не могла.

- Ти не проти якщо я наберу своєму чоловікові і він разом з нами відсвяткує?

- Чоловікові?! Навіщо його відволікати, я обіцяю не приставати до тебе.

- Вибач, але я мабуть піду, - вимовила я і попрямувала до дверей.

- Дашулічка прошу створи мені компанію! – благав Андрій.

- Так тільки ти мене називаєш, - посміхнувшись сказала я.

-  А чоловік хіба так не зве тебе?

- Ні я для нього лише Даша або Дашуня. А мені завжди подобалося як ти мене Дашулічкою називав.

Андрій посміхнувся і запропонував сісти за стіл. Замовивши доставку він накрив на стіл і ввімкнув телевізор по якому йшов саме той фільм, який мені колись подобався. Я розуміла до чого це все йде! Він думав таким чином занурити мене в спогади минулого де в нас з ним все було так добре. До тих пір поки він не поїхав на навчання в інше місто, а я залишилася тут. Але ніякі спогади не змусять мене піти на зраду.

- Давай вип’ємо за тебе Дашулічка! Адже ти справжній творець своєї справи.

- Дякую, але це всього лише моя робота, яку я люблю.

- Не прибідняйся я дуже радий, що вибрав саме такого дизайнера як ти.

Все здавалося добре і Андрій не дозволяв собі нічого зайвого, але під кінець його слова мене просто вбили. І це після того як він попросив нас зробити спільне селфі. Чесно я весь час хотіла по скоріше це закінчити і його більше не бачити.

- Дашулічка ми б могли бути з тобою не поганими коханцями, - вимовив Андрій, а ледь не поперхнулася соком.

-  Що?! Якими ще коханцями?

- Звичайними! Зустрічалися б з тобою в цій квартирі і проводили разом час як колись. Тим паче я впевнений, що твій чоловік не кращий в сексі за мене. Та й я в тебе перший був і ти в мене теж.

- В мене з моїм чоловіком все чудово в ліжку! І зраджувати я йому не збираюся!  - наголосила я.

- Вченими було доведено, що перший партнер дівчини має здатність залишити в її матці ДНК, які потім візьме її дитина, - впевнено вимовив Андрій.

- Що ти верзеш ти себе чуєш чи ні! – здивованим і обуреним поглядом глянула я.

- Ну в нас не захищений секс був. Тож цілком вірогідно, що я міг в тобі залишити свої ДНК, які передалися твоїй доньці.

- Слухай сюди моя донька ніякого відношення до тебе немає і ніякі ДНК її передатися не могли! А особливо твої! – після цих слів я піднялася схопила свою сумку і пішла геть закривши за собою двері.

Але слова Андрія мені не давали спокою і я вирішила про це почитати в інтернеті. Невже це дійсно так? Мені не віриться! Інтернет говорить, що з одного боку таке можливе, а з іншого, що це просто міф, який ніяк не може вплинути на спадковість дитини. Як на мене це все дурня!  Можливо я й не права, але б мені не хотілося щоб моя дитина мала в собі, якийсь ген чи ДНК Андрія. 

Хоча тепер я жалію, що в мене вперше був з ним секс, не захищений статевий акт. Я ж тоді не думала, що я можу завагітніти. І добре, що цього не сталося бо такого чоловіка і батька для своєї дитини я б точно не хотіла. Але в свої сімнадцять років я мріяла вийти за цю людину заміж, родити йому дітей і створити чудову сім’ю. А зараз я думаю яка ж я була закохана, дурна і наївна. І я навіть вдячна мамі, що вона не пустила мене вчитися з Андрієм адже вона правду говорила: «він мене не вартий» і це дійсно так. Єдина людина, яка дійсно мене варта це мій чоловік, якого я безмежно кохаю. Не хотілося щоб щось або хтось ставав по між нас. Адже ми сім’я! І нас не можливо розділити!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше