Щоденник кохання

... 31 грудня 2017 р.

Я так давно не писала в щоденнику. Хоча навіть не було що писати в нас все добре. Настуня підростає і вже вміє говорити правда тільки мама, тато, дідусь, бабуся, а ще коли проситься на ручки чи просить щось. Перше своє слово вона сказала далеко не мама і не тато, а ляля. Коли ми гуляли вона побачила дівчину аніматора, яка була одягнена як Мальвіна з казки «Буратіно» і сказала «ляля» дивлячись на неї. Поки ходить тільки за ручку, а саменька не хоче. А в Міши Дмитрик вже ходить, але не говорить. Та й стосунки в нього з Алею натягнуті він не кохає її і живуть вони заради сина. Та Алю такий варіант не влаштовує і я її розумію мене б теж таке не влаштовувало і я б краще вже розлучилася чим так жити.

- Мама на руці! – мовила Настуня тягнувши до мене свої ручки.

-  Ходи моя дівчинка тільки не до мене, а до свого татка, - сказала я і дала Артемові на руки Настуню.

- Коли вже їсти будемо, а то я голодний як вовк, - вимовив невдоволено Артем.

- Пограйся з Настунею щоб вона не плакала, я суп до готую і будемо їсти, а потім поїдемо. Рита приїде, Міша, Аля.

- Ясно святкувати рік з ними! А чому не вдома? - невдоволено відреагував на мої слова Артем.

- Ми минулий рік святкували вдома, а цей рік з моїми батьками.

- Правильно тихо спокійно посидіти у двох ми не можемо нам треба пригод.

- Ну чому пригод! Все добре буде!

- В мене таке відчуття, що не буде! – промовив Артем граючись з донечкою.

Через двадцять хвилин я приготувала суп і вже покликала Артема. Поки він їв я кормила Настуню. А потім він сидів з нею поки я їла. Після обіду ми поїхали до моїх батьків. І коли приїхали нас вже зустрічала мама.

- А хто це приїхав чи не моя улюблена внучка.

- Буся!  - так називала бабусю Настуня.

Зайшовши до будинку Настуню забрав тато. А я почала допомагати мамі з приготуванням. Зайшовши в свою кімнату в мене охопили погані відчуття.

- Що таке ти геть на обличчі змінилася? – запитав в мене Артем.

- Та якесь погане відчуття.

- Це через те що ти тут давно не була, - обіймаючи мене за плечі мовив Артем.

- Ні, але...

В двері постукали і то була Аля.

- Привіт!

- Привіт! А де Дмитрик з Мішою? – поцікавилася я.

- Та вони на кухні Дмитрик заснув, а Міша з мамою говорить, - спокійно відповіла Аля.

- Ну тоді і ми підемо поговоримо, - мовила я.

- А я тоді піду до Настусі, - мовив Артем і поцілувавши мене в щоку пішов.

Дивно Артем навіть не привітався з Алею і в нього з нею якісь не дуже дружні стосунки. А коли ми хрестили доньку Артем навідріз відмовився щоб Аля хрестила Настуню. В них явно якісь недомовленості. Про які знають лише вони в двох.

- Ну розкажуй як життя сімейне? – запитала  Аля.

- Та нормально, ось тільки не спокійно мені.

- А що Артем знову щось вичудив? – я помітила її іронічну посмішку.

- Ні просто зайшла в свою кімнату і не спокійно якось стало. А в тебе як життя? - стривожено сказала я.

- Та ти і сама знаєш.

- Ну може він ще змінить своє ставлення до тебе і покохає тебе.

- Я дала йому рік

- А він що?

- Промовчав.

Ввечері ми проводили старий Новий рік який подарував мені прекрасну мою донечку і море не забутніх вражень. І тут мені здалося, що смердить десь горілим.                                               

- Ви не відчуваєте горілим смердить? – запитала я.

- Ні доню нічого не смердить, – сказав  тато.

- Дивиться з Дашиної кімнати дим іде!

В той момент я зірвалася як ошпарена. І побігла до доньки. Виявилося, що Артем поставив свій телефон на зарядку і замкнула проводка. Чесно кажучи мені в той момент було байдуже на вогонь головне було врятувати доньку. Моя дівчина сиділа на краю ліжка і тихо плакала побачивши мене вона крикнула: «Мама». Я схопила доньку і знявши з себе кофту закутала в неї доньку. Тато тим часом тушив з Артемом пожежу. Вийшовши з кімнати я оглянула доньку і добре, що на ній не було жодного опіку, за те я попекла собі руки і навіть не відчувала болі поки Артем мені про це не сказав:

- Даша в тебе руки попечені їх треба помастити маззю і перемотати, –  сказав схвильовано він і забрав в мене доньку і посадив її на стілець.

Мама дала йому мазь і бинт і він помастив і перемотав мої руки. Всю ніч я не могла заснути, але не через те що мені пекли руки, а через те що потрібно було послухати своє відчуття і не класти доньку спати в тій кімнаті. Я дивилася як спить Артем обіймаючи доньку і дякувала Богу, що з нею все добре. Ось так почався нас 2018 рік. Чого очікувати далі я навіть не знала. Але головне, що з донечкою все добре.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше