Щоденник кохання

... 23 березня 2017 р.

Я не спала всю ніч Артем так і не з’явився я вже думала їхати до мами щоб залишити в неї дитину як в двері подзвонили.

- Рита! А ти чого тут? Чому ти не в Вінниці? – здивовано запитала я не очікуючи бачити Риту на моєму порозі.

-  Привіт! Та я приїхала додому бо Микита мене покинув як тільки дізнався, що я вагітна, - з сумом промовила Рита.

- Привіт! А батьки знають про твою вагітність? – глянула я на сестру і ми пройшли до кухні.

-  Ні я їм не говорила я хотіла б зробити аборт.

-  Аборт навіщо? А якщо ти потім не зможеш мати дітей?

- Я прийшла не через це. Я хотіла сказати, що бачила твого Артема вчора в клубі він цілувався з якоюсь дівчиною, а потім вони мабуть пішли до неї.

- Я і не здивована він мені вчора таких слів наговорив, що було б дивно якби він не зрадив, - промовила я і вийшла в коридор.

- А що сталося? – поцікавилася Рита вийшовши до мене.

- Потім якось розповім! Посидь будь ласка з Настунею, - мовила я вдягаючи куртку та взуваючи кросівки.

-  Але я....

-  Дякую! 

Я йшла і сльози самі текли по моїм щокам. Я не могла їх зупинити. Я ніколи не думала що колись дізнаюся, що таке зрада раніше я говорила: «Я ніколи не допущу щоб мій хлопець зрадив мені». Ну ось це сталося! Це так боляче! Як він взагалі міг при живій дружині спати з іншою? Мені досі не віриться, що мій Артем цієї ночі міг займатися сексом ще з якоюсь. Це просто божевілля! Від однієї думки в мене мороз по шкірі. Я не могла змиритися зі зрадою.

Я відчуваю себе приниженою, і розчавленою на тисячі шматків. Невже це кінець? І мене чекає майбутнє матері одиначки? А ще він обіцяв мене зробити щасливою. Але в кінці кінців він мене зрадив, принизив, звинуватив, розтоптав мою довіру до нього. Чому чоловіки зраджують? Можливо я не така в сексі як йому хотілося? Але найбільше в такій ситуації було жаль Настуню, адже вона залишиться без батька, адже я його за таке вб’ю. Хоча смерть для нього це занадто легко я заставлю його страждати і страждати так як він ще до цього не страждав. Холера в нього ж хворе серце. Ну тоді я дам йому такої прочуханки, якої йому ще ніхто не давав. Я не повинна здаватися і я зараз же повернуся додому і як тільки він прийде поб’ю його. Прийшовши додому Артем був вже там.

- О то ти вже вдома зраднику! Ну зараз чекай я дещо візьму і прийду до тебе, - промовила іронічно я і піднялася на верх.

-  Рита, про що це вона?

-  Про зраду.

-  Яку зраду?

-  Не відбріхуйся тобі однаково гайки! 

- Соромлюсь спитати, а навіщо тобі ремінь? – здивовано глянув на мене Артем.

-  Бити тебе буду.

Я хлюпнула йому по спині  раз другий.

- Даша заспокойся, я нічого поганого не зробив! Чи ти мене б’єш за те що я був п’яний?

- Я не заспокоюся. Ти зробив мені боляче, а я зроблю тобі! – вигукнула до Артема я і почала і далі бити його ременем.

Артем забрав в мене ремінь. І тут він обійняв і поцілував мене. І я заспокоїлася.

- Добре бити я тебе більше не буду. Але це не означає, що я тобі пробачила.

- Даша, якщо ти через те що я був п’яний вибач! А ще вибач, що сказав, що Настуня не моя донька, - промовив лагідним голосом коханий і поцілував мене в скроні.

- А ще ти зрадив мені! – заявила голосно я і відійшла в бік.

- Що, я не зраджував тобі! – голосно і здивовано промовив Артем.

-  А тоді де ти був всю ніч? – глянула серйозно я.

- Після того як я пішов я вирішив тобі нарвати підсніжників, щоб ти не образилася, але мене побачила якась жінка бо виявилося, що я їх рвав в її садку і викликала поліцейських і на цілу ніч і ранок мене забрали до відділку.

- Але Рита бачила тебе в клубі і ти з кимось цілувався?

-  Я не був в клубі ми були в Юри там пили потім приїхали до нас і після того я його не бачив може вона обізналася, - серйозним виразом обличчя мовив Артем.

- Припустимо я тобі повірила, але однаково я тобі не пробачила адже я таке вже собі накрутила.

- Заспокойся! Я з тобою! – обіймаючи мене промовив Артем.

- А обручка чому ти її скинув? – запитала я показуючи обручку в своїй долоні.

- Бо не хотів її загубити десь.

Ввечері я вже мастила маззю його рани на спині і ногах.

- Боляче?

- А ти як думаєш? Мене вперше побила дівчина ременем.

- Але ти однаково винний! А ще я не цілувалася з Алексом, але він хотів це зробити, але я його відштовхнула. І він повів мене до твого сина. Чому ти мені ніколи не розповідав, що в тебе є син? – запитала я дивлячись на Артема.

- Не хотів бо я не вважаю його своїм сином.

- Але він так на тебе схожий!

- Байдуже! Я приховував його від тебе весь цей час бо знав, що ти не захочеш бути зі мною дізнавшись про сина.

- Але хлопчик заслуговує на батька! – наголосила я тримаючи на руках Настусю.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше