Щоденник кохання

... 10 січня 2017 р.

Нас з Настунею вже виписали з лікарні і тепер ми вдома. Поки я годувала свою дівчинку я почула краєм вуха як Міша з Артемом про щось говорили. Підійшовши ближче до дверей мені вдалося розчути їхню розмову.

- Ну що Артемич вживаєшся вже в роль батька?

- Звичайно! Дивись тебе це теж чекає.

- Чекає тільки мати дитину від Алі це зовсім не те що я хотів.

- Розумію коли від тебе вагітна дівчина яка ще й не в твоєму смаку це ще той треш.

-  А в тебе хіба були такі ситуації.

- Був один момент коли одна з дівчат з якою я по п’яні переспав сказала, що вагітна, а потім вона чи аборт зробила чи дитина не від мене була не пам’ятаю.

- Стільки красивих дівчат, а мені чомусь з Алею переспати захотілося. Хоча якщо бути чесними то вона мені вже набридла, але я б давно її покинув би якби вона не була б подругою Дашки. А то та знову нас мирити буде.

- Ну хоч і Аля моя сестра ну вона така собі на любителя тому розумію як тобі з нею.

- Чесно інколи думаю чому вона не могла народитися такою ж красивою як моя сестра. Зараз до неї іти і бачити її це взагалі.

- Терпіння тобі брат!

- Дякую.

Всю розмову я стояла і в мене ледь очі з орбіт не повилазили. Як вона взагалі можуть таке говорити про Алю. Погодувавши доньку я вклала її спатки. Впевнившись, що вона спить і через декілька хвилин не прокинеться я поцілувала донечку в щічку і вийшла на двір. На дворі я побачила Артема і підійшла до нього.

- Кохана з тобою все добре? – запитав Артем помітивши мій занепокоєний стан.

- Я все чула Артем як ви Алю обговорювали. Теж мені красені найшлися.

- Ну я сказав правду, - запевнив Артем і хотів мене обійняти, але я відсторонився від нього

- Скажи мені будь ласка в тебе взагалі совість є?!

- Є!

- Але в той момент коли ти з моїм братом обговорювали Алю в тебе мабуть її не було. В мене навіть в голові не вкладається, що мій брат вміє так обговорювати дівчат за їх зовнішності. А ти ще й піддакуєш йому. Ти ж її брат міг би  захистити її, але ж ні! – кричала я на Артема.

- Даша  заспокойся!

- А якщо не дай Боже твою доньку так будуть обговорювати через зовнішність тобі добре буде таке слухати!

А у відповідь тиша.

- Чому ти мовчиш?!

- Взагалі то в нас донька красуня буде адже її породили красиві батьки. А ти Альбіни батька бачила? Я взагалі не розумію як тітці міг такий сподобатися.

- Людей по зовнішності вміють судити тільки такі як ти Мирончук! – вигукнула я.

Артем пішов. Не сказавши не слова більше. А я залишилася на дворі. Чесно кажучи я була засмучена словами брата хотілося щастя для брата і найкращої подруги. Але ще більше мене засмутив Артем. Від нього я такого, а ж ніяк не могла очікувати. Я пішла до брата, щоб з ним поговорити.

- Михайло нам потрібно поговорити! Тільки давай швидко, а то якщо Настуня прокинеться я повинна бути біля неї, - сердито промовила я.

- Це щось дуже серйозне якщо ти мене Михайлом назвала, - глянувши на мене сказав брат.

- Я чула твою розмову з Артемом. І хочу тобі сказати одне або ти залишаєш Алю в спокої і йдеш, раз для тебе вона страшна. Або ти робиш усе щоб вона була щаслива, - серйозно мовила я.

- Сестричко ти краще за своїм щастям слідкуй добре адже Артем в тебе не янгол та і ти тільки Алекс появиться все або ти біля нього або він біля тебе! – єхидним поглядом промовив Міша.

- Ось тільки не потрібно сюди приплітати Алекса!

- Може ти вже нарешті зізнаєшся всім, що ти з Артемом через дитину, а насправді кохаєш Алекса. Бо не жодна жінка не поїде в інше місто будучи вагітною в іншу область, яка не так уже і близько до нас щоб просто попросити пробачення. Адже пробачення можна і по телефону попросити не обов’язково їхати в іншу область. Ти ж хотіла його побачити чи не так?!

І тут я просто не витримала! І накинулася зі злості на брата. Почала його бити так як він мене і вчив.

- Що таке сестричко невже правда в очі ріже! – промовив Міша стоячи позаду мене і тримаючи мої двома руками.

- Ріже твоя брехня в вуха, яку ти тут говориш!

- Просто зізнайся, що я дійсно правий!

- Скотина ти, а не брат! Раз посмів таке вигадати про мене.

Тут батьки помітили як ми сваримося і швидко підійшли до нас.

- Діти що між вами сталося? – запитала  схвилювано мама.

- Михайло, Дарія а ну швидко заспокоїлися! – крикнув батько.

-  Ніколи не сварилися, а це.

- Оля не бурмочи хоч ти вони дорослі самі розберуться, - вимовив незадоволено батько. 

Я пішла геть мені було дуже образливо, що всі вплітають постійно Алекса. Не було б так образливо якби це було дійсно так, але зараз мене з ним нічого не поєднує і я не кохаю його. Я була дуже зла на всіх тих людей хто хоча б ім’я його називав. Так я поїхала в іншу область до нього, адже попросити пробачення особисто для мене набагато краще. В живу ти бачиш всі емоції людини, або міміку її обличчя, а по телефону не так легко це зрозуміти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше