Щоденник кохання

... 12 липня 2016 р.

Вранці я прокинулася і біля мене сидів Міша.

- Сестричко доброго ранку! Вибач що так розхвилював тебе!  - мовив брат як тільки я піднялася з ліжка.

- Доброго ранку! А де Артем? – запитала зразу я.

- Готує тобі сніданок, - посміхаючись промовив брат.

- Міша скажи мені тільки одне навіщо ти з нею? – запитала я дивлячись йому прямо в очі.

- Дашуля сестричко я кохаю її! – чесно відповів мені брат.

-  А Аля ти розумієш як їй зараз важко!

- Так, але я ніколи її не кохав і мабуть уже не покохаю. А від дитини я не відмовляюся.

Міша пішов я поснідала і зібралася з Алею прослідкувати за чим стервом. Побачивши її як вона з кимось говорить ми підійшли ближче  і сховалися, а ще ми вирішили це записати на диктофон адже від такої людини, що хоч можна чекати.

- Ну  що там як успіхи з чим Мішею? – запитав Лізу якийсь хлопець.

- Та все йде так як заплановано! Цей дурень настільки в мене закоханий, що любі гроші відасть, - впевнено відповіла Ліза.

-  І коли будуть гроші?

- Ну я ще його трохи порозводжу по граю закохану, а потім заберу в нього машину і всі гроші і коли він про це дізнається ми будемо вже на Мальдівах лежати пляжі і насолоджуватися промінчиками сонечка. Він і так вже дав мені не маленьку суму.

-  Скільки?

-  20 тисяч доларів!

-  Щедрий! Добре ти його розводь як найбільше, а я пішов готувати наші валізи.

Коли вони розійшлися я з Алею вийшли вийшли з за автівки за якою ховалися.

- Це капець вона розводить Мішу заради грошей, – сказала засмучено Аля.

- Так не гаймо часу скоріше до Міши! – вигукнула я і схопила подругу за руку, але вона відмовилася зі мною йти.

Тому довелося мені йти до Міши самій, а Аля чекала мене не далеко на майданчику, адже вона не хотіла дивитися в очі Міши.

Після того як Міша прослухав запис він почав збирати речі Лізи і свої речі.

- Ось на що я тільки надіявся! Я так їй вірив вона говорила, що неї мама хворіє і потрібно багато коштів на лікування, - промовляв брат кидаючи її речі до валізи.

- В такій ситуації головне бути спокійним і не наробити дурниць! – наголошувала я.

- А знаєш я їй двадцять тисяч доларів, що на будинок збирав їй відав.

- Ми заберемо в неї гроші тільки потрібно придумати план і як це все зробити.

- Як ми це все ти подумала! Вона нізащо не відасть мені гроші.

- Я дещо придумала якщо не спрацює тоді звернемося до поліції.

Прийшовши на місце Міша подзвонив Лізі і попросив зустрітися.

Коли Міша пішов до неї я з Алею залишилися слухати їхню розмову.

- Міша я більше не можу тебе обманювати тому ось твої гроші тільки тут 19 тисяч одну тисячу я забрала собі. А ще в мене сьогодні в вечері рейс на літак  так що ти мене більше ніколи не побачиш.

- Я все знаю Ліза! Ось твої речі і я не хочу тебе більше бачити.

- Ось і добре не тримай на мене зла і щастя тобі і з матір’ю твоєї дитини, - мовила на останок Ліза.

Я дивувалася словам Лізи, адже не думала, що все так буде. Ліза пішла я ж підійшла до брата.

- Я й не думала, що вона так легко відасть гроші. А може вони фальшиві? – запитала я глянувши на пакет з грошима.

Міша глянув на купюри.

- Ні це мої які я їй давав, але тут вісімнадцять тисяч, а не дев’ятнадцять! От брехуха!

-  Ну хоч не фальшиві!

-  А де Аля? – кинув на мене погляд брат.

-  Вона на майданчику!

-  Ходімо, я маю їй дещо сказати.

Але Алі на майданчику не було і поблизу теж. Ми повернулися додому і Міша попросив вибачення в Альбіни, але нажаль вони не разом. Міша живе з нами у батьків і часто сидить у себе в кімнаті. Я його не турбую та й батьки теж йому потрібно самому розібратися в своїх думках.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше