Щоденник кохання

... 1 липня 2016 р.

Я гуляла з Артемом по парку і побачили Мішу з Алею ми вирішили підійти до них.

- Привіт, ви теж гуляєте? – запитала я глянувши на брата з Алею.

- І вам привітики, та Аля витягнула мене в парк, - спокійно відповів Міша.

- Привіт! Він однаково сидить вдома, а так хоч погуляємо! – сказала спокійно Аля.

Після цих слів вона знепритомніла. Міша і я з Артемом хотіли привести її до тями, але вона не приходила тож Міша взяв її на руки і відніс до свого авто я вирішила поїхала з братом. А Артем вирішив не їхати.  Дивно невже він не хвилюється за Алю? Або ж йому просто байдуже. Чомусь я впевнена, що Артему байдуже на всіх окрім мене і бабусі.

Приїхавши в лікарню Міша відніс Алю її швидко госпіталізували.

- Так, а ви чекайте тут! – мовила медсестра і ми залишилися чекати в холі лікарні.

Я підійшла до Міши.

- Міша ти як? – запитала стурбовано я дивлячись на брата.

- Чесно кажучи Даша я тільки зараз зрозумів наскільки Аля мені дорога, - спокійним і трохи стурбованим виразом обличчя мовив брат.

- Все буде з нею добре ось побачиш, - почала заспокоювати я брата.

- Дивно, що Артем не поїхав! Аля все таки  його сестра, – сказав Міша окинувши мене поглядом.

- Я не знаю може вирішив всім гуртом не їхати адже це однаково не допоможе Алі.

-  Може ти і права. 

Між мною і братом запанувала тиша. Я бачила як він дійсно хвилюється за Алю і як йому важко.  Через хвилин тридцять до нас вийшов лікар.

- Лікарю, що з нею? – запитав стурбований брат підійшовши до лікаря.

- Вітаю вас пацієнтка вагітна! Термін шість тижнів. Зараз її стан задовільний, але сьогодні її навідати поки не можна. Дівчині потрібен спокій, - чітко промовив лікар дивлячись то на мене то на Мішу.

-  Вагітна! – здивовано випалив Міша.

-  Хто ви для пацієнтки? – запитав серйозно лікар.

-  Наречений!

- Так ось наречений цілком вірогідно, що дитина від вас. На цьому все я пішов, - мовив лікар і швидко пішов.

Бачу я не одна тут з животиком ходити буду. І це дуже чудово, що наші діти будуть ровесниками. Глянувши на брата, я не помітила на його обличчі радості. Так це несподівано, але де посмішка на обличчі? Мабуть пішла гуляти іншим маршрутом раз брат кисне. Він не хоче дитини або Аля завагітніла спеціально! Знаючи її вона цілком на таке здатна. Не дарма вони з Артемом родичі він теж такий. Складається таке відчуття, що мої предки десь нагрішили. Або ж вони щось не поділили колись з сім’єю Зав’ялових. І тепер на мою і братову голову впали такі як Аля і Артем. Та все ж я повинна дізнатися причину такої поведінки брата.

- Міша ти не радий, що в тебе буде дитина? – запитала я і кинула на нього свій погляд.

- Я здивований адже я не хотів дитини, - спокійно відповів брат навіть не глянувши на мене.

Він сидів на диванчику і дивився очима в підлогу навіть не піднімаючи свого погляду на мене. Здавалося, що світ в його очах зупинився.  Як же я його розуміла! Оскільки моя новина про вагітність впала мені на голову наче сніг в липні. І повністю зупинила мій минулий світ і почала зовсім інше життя, яке суттєво відрізнялося попереднім. За яким я і досі сумую! Але не за домаганням викладача. Я знову звернулася до брата.

- Але ж ти не залишиш Алю одну з дитиною? – запитала я дивлячись серйозно на брата.

- Звичайно не залишу! – вимовив брат та піднявся з диванчика.

Я поїхала з братом додому. У вечері я запросила брата подивитися зі мною фільм. Був би ще Артем дивилася б ще з ним фільм, але він як скрізь землю провалився. І брат був не проти. Тим паче ми дуже давно не дивилися фільми разом. Через трохи я почала його щипати, а він у відповідь мене. На наший сміх і крики прибігла мама.

- Ох ви тут дуркуєте чудово давно вас такими щасливими не бачила, - мовила мило мама милуючись нами.

- Мама Міша стане батьком! – вигукнула я поки Міша мене щипав.

- Що! І хто матір дитини надіюся не та Ліза? – промовила мама глянувши серйозним поглядом на Мішу.

-  Ні мамо це Аля! – промовила я.

- Альбіна?! Ох Міша я бачу ти як твій батько сперматозоїди свої розкидаєш і на право і на ліво, - обурено промовила мама , а я лише звалилася сміхом.

- Взагалі-то від мене тільки Аля вагітна – наголосив серйозно брат.

-   Ще не вистачало щоб ще хтось, - обурливо мама сказала мама

-  А чому ти Даші нічого не говориш вона взагалі-то теж вагітна? – кинув на мене брат не дуже хорошим хлопець.

- Хоча знаючи її хлопця цей не дивно. Запліднив нашу дівчинку спеціально, а її і вибору не залишається, - мовила мама глянувши жалісним поглядом на мене мама.

- В мене немає слів тому я мабуть піду до себе в кімнату, - сказала сумно я.

Адже слова мами мене добряче зачепили. І мені хотілося просто побути самій. Про це я навіть не буду запитувати у Артема, адже і так знаю відповідь на це запитання. І відповідь далеко не з приємних. Коли Артем ввечері прийшов і запитав в мене про настрій. Я відповіла правду. Артем старався вибачитися, але я тикнула йому пальцем на живіт, який ще навіть не був помітним на моїх термінах. Оскільки його вибачення вже нічого не змінять. Тож потрібно змиритися з реальністю, та будувати новий етап мого життя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше