Щоденник кохання

... 9 червня 2016 р.

Сьогодні був випуск у сестри і я йшла на нього без Артема. Хоча мене це навіть не дивує він у нас людина зайнята не тощо я. Я навіть не ображалася на нього бо знала, що він все це робить для мене з майбутньою дитиною. А ще я приступила до роботи над своїм портфоліо. Я дивилася на щасливу Риту, яка раділа, що закінчує школу. Після вручення дипломів випускники заспівали пісню і зійшли зі сцени.

Артем вийшов на сцену зі стільцем та гітарою і почав грати. Це здивувало мене. Я була впевнена, що він співає для мене. Але якщо ж ні! По акордах я впізнала пісню гурту «Без Обмежень - Без неї ніяк»   Я раніше чула його спів, але щоб так гарно він ще не співав. Його лагідний погляд від якого в мене пішли сироти по всьому тілу. Мені було дуже приємно, але більш приємніше було б якби це було не на публіку. Та вже ж в нас Артем обожнює публічність. Особливо тоді коли це хороші вчинки, а коли погані він не розповість про них нікому.

Під кінець пісні всі дуже аплодували. А ще Артем покликав мене. Добре, що хоч додумався не на початку це зробити. Ненавиджу бути в центрі уваги! І мені навіть байдуже, яка це увага! Ненавиджу коли ці люди дивляться на мене і заздрять або ж обговорюють. В такі моменти я ніколи не споглядаю на людей, а роблю вигляд, що їх взагалі не існує.

- Кохана вибач мене будь ласка я інколи такий егоїст по відношенню до тебе, - вимовив спокійним голосом Артем дивлячись на мене.

- Я тебе вибачу, але на наступний раз... – Ти повинен знати, що я ненавиджу публічність, - пошепки на вухо відповіла я і покинула актову залу чекаючи Артема біля входу.

Коли зрештою Артем вийшов він повів мене за школу.

- Заплющ очі! – вимовив він та зав’язав мені червоною стрічкою очі.

Не розумію навіщо було заходити за школу, щоб однаково сісти до автівки і поїхати кудись. Міг і в машині зав’язати мені очі. Або в нього, якийсь сюрприз для мене в авто.

Коли мені відкрили очі. Я оглянула все навколо. Ми були на багатоповерхівці з якої відкривався вид на місто. Столик на якому стояв кухлик з напоєм. Та декілька десертів, а також рожеві пельмені, які були ще теплими. Оскільки з них йшов пар. Я кинула око на десерти. І тоді помітила, що більшість з них теж рожевого кольору. Це на що він таке натякає? Невже хоче від мене доньку? Дивно чому не сина? Адже чоловіків, яких я знала і знаю хочуть щоб першим народився син.

- Артем, що це за рожеві натяки? – запитала спантеличено я глянувши на рожеві кульки.

-  Я хочу від тебе доньку! Таку щоб була вся в тебе! – виголосив посміхаючись Артем.

- А чому зразу на мене? – кинула погляд на Артема я.

- Адже на мене має бути схожий син, - впевнено відповів Артем.

Це він вже що вже все за мене вирішив?! О ні дорогенький не бачити тобі ні другої дитини не третьої. Я не збираюся грати по твоїх правилах! Це ти будеш грати ще по моїх.

-  Артем, давай домовимося, що народжувати тобі другу і третю дитину я не буду, - чітко промовила я.

Артем мовчав і дивився на мене. На його обличчі так і читалося «Це ми ще побачимо хто за чиїми правилами грати буде». Чомусь мені здається, що Артем дійде до своєї мети і йому байдуже, що я про це думаю. 

Все ж таки ми сіли за стіл і приступили до їжі.  Пізніше Артем заграв мені на гітарі. Це виконання було набагато кращим чим попереднє, адже ми були удвох без зайвих людей.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше