Щоденник кохання

... 3 червня 2016 р.

Сьогодні захист дипломної і в мене і в Артема, а ще мали оголосити оцінки за минулий екзамен. В вівторок вже випуск, а я навіть випускну сукню не купила. Хоча сьогодні можна було б сходити і купити. Та найголовніше зараз захистити добре дипломну, бо якщо я це не зроблю три роки навчання коту під хвіст. Де хто з одногрупників планують йти далі і закінчити університет. А я вже нічого не закінчу бо мої плани зіпсувала вагітність і попереду мене чекає шлюб, дитина. В основному нічого цікавого. Починається доросле відповідальне життя.

А ще в тому році я думала поступити в художню академію, а тепер все. Я так ніколи не стану дизайнером, але й сидіти в Артема на шиї я теж не збираюся. Але давайте не думати про погане.

Прийшовши до аудиторії викладач почала оголошувати оцінки. 

- Зараз я вам скажу оцінки за екзамен і потім ви зможете підготуватися до захисту дипломної, -  мовила Ольга Петрівна і взяла в руки в журнал.

- А де Олена Миколаївна адже вона в нас приймала екзамен? – запитала Сніжана Сергієнко.

-  Вона сьогодні не може тому замість неї я скажу вам оцінки. А тепер слухайте! Бережок 7; Борисюк 9; Вергінська 10; Гордієнко 8; Данилюк 8; Данчук 7; Зав’ялов 10; Зінчук 9; Калиновська 10; Килинчук 7; Климчук 8; Коломієць 10; Костинова 7; Лук’янов 6; Макарчук 8; Матвійчук 10; Мирошниченко 10; Ніщенко 7; Орос 8;  Петренко 8; Радченко  7; Рудюк 9; Садов’юк 8; Сергієнко 10; Стафійчук 8; Тимченко 8; Туманов 10; Уманчев 7; Хулявська 9; Ярчук 7;

Пізніше викладачка пішла і де хто вже почав готуватися до захисту дипломної. Я знала, що я розповіла і написала набагато гірше чим перший екзамен. Ви думаєте мене це засмутило! Аніскільки! В дванадцять годин почали викликати студентів я захотіла бути другою щоб по скоріше це закінчити. Ну ось стою я і на проти мене три викладачі сидять разом з директором. Сидять і дивляться на мене. А я ж дивлюся на них і говорю взагалі не те що вони б хотіли б почути.

- Стафійчук ти могла б набагато краще розказати, - сказала Марина Олександрівна дивлячись на мене своїм серйозним поглядом.

- Могла б якби мене не нудило! – вигукнула і зробила жалісливе обличчя.

- Добре сьогодні тобі 9! – сказала Марина Олександрівна і почала виводити оцінку собі в блокнот.

-  Якщо тобі так погано то йди додому. Дипломну ти вже захистила оцінку ти свою вже знаєш тому можеш іти, - вимовив директор Віктор Петрович.

-  Дякую вам! – вигукнула я і вийшла з аудиторії.

Чесно кажучи від директора я такого не очікувала тому я радісна пішла додому. Звичайно мама не думала мене так рано побачити і вже хотіла мене сварити, але коли я їй все розповіла вона лише посміхнулася і пішла до кухні.

- Доню ходи поїси, а то ти зранку знов нічого не їла! – вигукнула вона вже з кухні.

- Я не хочу!

- Що означає не хочу! Тобі їсти треба хоча б через силу! Це потрібно не лише тобі, а ще й твоїй дитині!

-  Мамо ну мене нудить!

- Тоді попий води і швидко їсти, - сказала мама і давши мені в руки пляшку з водою.

Після обіду до мене зайшла Аля ми мали піти разом вибирати сукню і коли я зайшла з нею до кімнати на ліжку лежала коробка. Я відкрила її і там була сукня ніжно кремового кольору. Мені так захотілося її приміряти. Примірявши сукняю, вона була наче на мене шита. Зверху вона була пошита мереживом, а знизу був пишний низ трохи нижче колін. Відкрита спина і невеличкий бант ззаду. Спереду було трохи відкрите декольте, на плечах були лемки і рукава які закривали лише руки.        

В коробці була записка, яку я взяла до рук і прочитала. «Моя люба Дашуня я купив тобі цю сукню щоб ти в мене була найкрасивішою серед усіх дівчат, а ще вона дуже пасує до мого костюму. Кохаю тебе твій Артем».

Трохи поговоривши Аля пішла до себе, а я пішла до парку адже Артем написав мені повідомлення в якому він хотів щоб я прийшла в парку до мосту. І коли я дійшла до мосту сотні кульок піднялися в небо. Глянувши в бік мосту там вже стояв Артем з букетом ромашок.

- Тьома, ти мене здивував! – вигукнула радісно я і підійшла до свого коханого.

- Кохана я кохаю тебе і хочу провести з тобою все життя! Тримай букет! І дивись, що в мене є! – в руці Артем тримав замок, який вішають закохані на цьому мосту.

Як на мене це тупість або ж занадто романтично. Я не прихильниця чіпляти різні стрічки, замки на мости. Звісно я не думала, що Артем настільки романтик, але я зроблю вигляд, що мені це подобається.

- Я не думала, що ти настільки романтик!

- Насправді ні, але ж вам дівчатам чомусь це подобається і я хотів порадувати тебе.

- А може ми не будемо його чіпляти на мосту? – запитала я глянула на Артема.

- Тоді коли ми заїдемо в нас власний дім почепимо цей замок там!

Я посміхнулася, адже це була не погана ідея. Потім ми поїхали до мене додому де на столі на мене чекав подарунок графічний планшет.

- А не за багато подарунків на сьогодні? – запитала я в Артема.

- Ні кохана ти варта найкращого! А ще завтра ми йдемо в меблевий магазин вибирати ліжко.

- Чекай, а коли ти встиг це все зробити? – запитала спантеличено я.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше