Щоденник кохання

... 2 червня 2016 р.

Я геть не хотіла прокидатися, але ранковий токсикоз дав про себе знати. До сьогоднішнього дня його не було в моєму житті. Та сьогодні мене нудило страшенно. Я не розплющуючи очі провела рукою по ліжку і Артема вже не було. Я знала, що він вирішує справи з бізнесом батька. Він вирішив зробити з компанії його батька IT компанію і в цьому йому допомагає мама. Я знаю що тепер ми мало часу проводитимо разом. Знаєте я не готова заради якогось бізнесу жертвувати стосунками з Артемом. Але Артем готовий оскільки він хоче бути успішною людиною.

Сьогодні я дуже довго збиралася. А ще я хотіла щоб цей день швидко закінчився. Бо іти на екзамен коли тебе страшенно нудить не дуже чудова ідея, але виходу в мене немає. Я звичайно можу екзамен сама пізніше скласти, але хочеться покінчити з чим навчання якомога швидше і приступити до того, що приносить мені радість.

- Доню ти вже в коледж зібралася, а чому не снідала? – запитала мене мама зустрівши мене коли я в коридорі вже взувала кросівки.

-  Я не хочу їсти мене нудить, - мовила, глянувши на маму своїм жалісливим поглядом.

- Я розумію, але хоча б заради дитини ти повинна поїсти, - наполягла на своєму мама.

- Мені вже час, а то я не встигну на екзамен.

- Тато на дворі попроси його щоб відвіз тебе до коледжу, - сказала на останок мама і пішла до кухні.

 Тато відвіз мене до коледжу дуже вчасно і в мене навіть залишився час щоб сходити до туалету перед екзаменом. А ще я була страшенно сердита на Артема адже він навіть не написав мені: «Добрий ранок кохана». Хоча і ранок був не дуже, але повідомлення Артема могло б його значно покращити. Але ж не написав і байдуже, що це займає всього лише декілька секунд його життя.

- Дашо ти якась бліда ти добре себе почуваєш? – запитала в мене схвильована моїм самопочуттям Аля.

- Чесно не дуже в мене почався токсикоз. Тож про гарне самопочуття я можу поки забути, - відповіла і глянула на подругу, а потім на Алекса, який підморгнув мені та зайшов до аудиторії.

- А чому ти сьогодні не з Артемом сьогодні приїхала? – запитала мене подруга і глянула в вікно з якого добре було видно автомобіль Артема.

- Він вирішив стати айтішніком і відкрити свою компанію тому зі своїм поганим самопочуттям я лишилася сам на сам, - вимовила невдоволено я і попрямувала до аудиторії разом з Алею.

- Надіюсь в нього все вдасться і ти станеш скоро дружиною бізнесмена, - вимовила Аля мені на вухо.

- До одного місця той бізнес, - вимовила на вухо для Алі, після чого вона лише незадоволено скривилася і сіла на своє місце.

До кабінету зайшла викладачка і почався екзамен, який знову був усний і на цей раз я знала, що здала набагато гірше чим перший раз, а все через цю кляту нудоту я трималася з останніх сил. Оцінку мені сказали, але остаточну оцінку скажуть завтра перед захистом дипломної. Ох як пережити цей захист, а потім добряче відірватися на випускному. Хоча якщо мене і на ньому буде так нудити то відчуваю все пройде занадто сумно.

Після екзамену я пішла шукати Артема. І побачила його на коридорі де він стояв з якоюсь дівчиною. Я швидко підійшла до нього і кинула на них обох гнівний погляд.

- Артем хто це? Познайомив мене? – запитала невдоволеним голосом я.

-  Це Лана моя одногрупниця.

- А тепер Лано іди звідси, щоб я тебе більше не бачила! – грізно вимовила, пропалюючи дівчину поглядом.

- Дашунь ти що ревнуєш? – запитав в мене Артем, і поцілував мене в тім’я.

- Про що ви говорили? – поцікавилася, і єхидно глянула на Артема.

- Про наше весілля я хочу щоб Лана була ведучою свята.

Якась там Лана буде ведучою мого ж свята! О ні дорогенький ведучим стовідсотково буде чоловік. А то по придумують, якісь вульгарні конкурси з нареченим, а мені цього не потрібно.

- Я думала весілля у нас двох і вибирати ведучого на наше свято повинні ми обоє, але чомусь складається таке враження, що одружуєшся лише ти Артеме, - вимовила незадоволено, і схрестила руки.

- Так сонечко ти права! Вибач, що не порадився з тобою, - мовив лагідним голосом Артем і хотів мене обійняти, але я відійшла.

- А чому не написав мені зранку? Це ж займає декілька секунд твого життя! – сердито вигукнула я.

- Вибач, але я вчора телефон розбив довелося зранку в ремонт відвести.

-  Артем, що в тебе з телефонами?! Ти то втопив, то розбив, то ще щось в тебе сталося! – вигукнула, та продовжила. – А в мене до речі сьогодні почався токсикоз і ти навіть не запитав в мене як я себе почуваю! Та ти ніколи в мене нічого не запитуєш! Ти навіть не запитав чи хочу я цю дитину чи ні?! Головне, що ти хочеш, а на думку інших тобі байдуже Мирончук. Адже ти не відчуває те що відчуваю зараз я, - після цього Артем обійняв мене і я почала плакати на його плечі.

- Заспокойся Дашунь! Вибач мене я буду старатися виправляти свої помилки і більше про тебе турбуватися.

Після цього я витерла свої сльози і глянула на Артема.

-  Обіцяєш!

-  Обіцяю! – мовив Артем і поцілував мене в тім’я.

- Добре! Які в тебе плани на життя? – запитала, дивлячись в очі коханого.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше