Щоденник кохання

... 18 травня 2016 р.

Чесно кажучи після всього, що сталося я не хотіла йти до коледжу та й Артема немає, а так хочеться щоб він мене поцілував і обійняв, почути заспокійливі слова. В такі моменти я найбільше розуміла наскільки я його кохаю і як він мені потрібен. Але зібравшись з силами я вирішила піти в коледж оскільки я і так забагато пропустила та й через два тижні екзамени.

Прийшовши в коледж до мене підійшла Софія.

-  Привіт Дашо! – привіталася Софія.

-  Привіт!

-  Тебе там до директора кликали.

-  А чому?

-  Мабуть з приводу вчорашнього.

-  Що вже весь коледж знає?

-  Ну тут плітки швидко розходяться.

Чому саме зі мною таке сталося? – запитала я себе йдучи до директора. Оце знов мені прийдеться про вчорашні події говорити, а так хочеться все забути викреслити з пам’яті. Директор нічого конкретного не сказав тільки вибачався і дав до початку екзаменів звільнення від всіх лекцій, але я і так багато пропустила тому вирішила ходити.    

Після лекцій я з Алею поїхали до Антоніни Петрівни. Приїхавши ми зайшли до подвір’я і до будинку, але бабусі ніде не було видно тож Аля вирішила її покликати.

- Бабусю ти де? – крикнула Аля.

- Альбіночко внучко, яка я рада вас бачити! – вигукнула бабуся вийшовши з одного із хлівів і обійняла Алю і мене.

Ми пройшли до будинку бабуся поставила чайник, і на стіл поставила пироги з капустою.

- Ми прийшли до вас щоб вияснити чи бреше Алекс чи каже мені правду з приводу прокляття.

- Якого ще прокляття? – здивовано глянула на мене бабуся.

- Алекс сказав, що ви відбили хлопця в моєї бабусі і вона наклала на вас рід прокляття де рід вашого сина буде закохуватися в дівчат з мого роду.

- Ох і Алекс, ох і вигадник! Дашенька він тобі збрехав, а ти повірила ніякого прокляття не існує.  – А ще я відчуваю, що в твоєму животику зароджується життя, - лагідним голосом сказала бабуся Тоня.

-  Життя яке життя? – здивовано запитала я.

-  Я відчуваю ти під серцем дитину носиш.

-  Як ви знаєте? І взагалі я не вагітна!

- Дівчинко моя я завжди відчую вагітних жінок. Так я відчула і свою доньку коли та була вагітна Артемом.

- Та тут ви помилилися я не вагітна! – наголосила я доволі голосно.

-  Заспокойся тобі не варто зараз хвилюватися!

-  Та все ж я не вагітна!

- Добре не вагітна, але коли дізнаєшся правду ти ще згадаєш мене.

Я не вірила словам бабусі і не сприйняла це занадто близько до серця. Та й як я могла завагітніти якщо ми захищалися? Або хтось грає по своїх правилам! І цей хтось Артем, якому взагалі  байдуже на мою думку. Після цього всього ми трохи побули в бабусі і поїхали додому. А я більш за все хотіла прибити Алекса адже саме через нього я почувалася повною дурепою в очах Антоніни Петрівни.

- Ти віриш бабусиним словам може ти і справді вагітна? – запитала Аля дивлячись на мене.

- Не вірю! Їй щось приснилося ось вона і надумала собі, що я вагітна. І я навіть не відчуваю ніяких змін в організмі і з цими днями в мене теж все добре.

- Слухай, а ти до мене заходити будеш може Алекс вдома разом надаємо йому стусанів.

- А хотімо за його байку його вбити мало, – мовила сердито я.

Прийшовши до Алекса в кімнату я взяла його пасок, який висів на кріслі.

- Алекс навіщо ти вигадав цю байку з прокляттям? Це все заради одруження так! – запитала в нього Аля.

- Я кохаю тебе Дашо і вирішив одружити тебе на собі, а ти що так і пішла до бабусі.

- Так і відчувала себе перед нею повною дурепою! Ти придурок! – крикнула  до нього я і почала його гамселити.

- Так Даша заспокойся! – крикнув  Алекс.

- Тобто заспокойся тебе за таке вбити мало, – сказала  розсерджено я і продовжила далі.

- Так залиш його Дашо ходімо краще чаю поп’ємо.

- Тобі по щастило, але на наступний раз я тебе милувати не буду! – вигукнула йому на прощання я.

Попивши чаю з Алею я пішла додому і якраз подзвонив Артем по «скайпу».

- Артем коханий! Чому ти так довго не виходив на зв’язок?

- Та куча паперів працювали над ними. А ти як? Як себе почуваєш?

- Фізично нормально, але морально знаєш не дуже.

- Що робила сьогодні?

- Я ходила сьогодні з Алею до твоєї бабусі виясняти чи правда те що Алекс сказав про прокляття.

-  Яке прокляття?

-  Алекс вигадав, що твоя бабуся відбила хлопця в моєї бабусі і та її прокляла, що її син і весь його рід будуть кохати дівчат з мого роду і щоб зняти це прокляття я повинна вийти за нього заміж.

-  Оце так брехло і ти повірила?

- Звичайно ж ні! Але я повинна була впевнитися, що це все брехня. А ще твоя бабуся сказала, що відчуває в моєму животі як життя зароджується.  Дивно якось та я не відчуваю ніяких змін в організмі і мене не нудить.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше