Щоденник кохання

... 17 травня 2016 р.

Я як завжди збиралася до коледжу і коли я виходила з дому вийшов і Алекс зі свого двору.

- Могли б ви створити мені б компанію чарівна леді? – запитав з ледь помітною посмішкою Алекс.

-  Добре! Я якраз хотіла з тобою поговорити.

-  Про що? – запитуючи глянув на мене Алекс.

-  Про лист і про те твоє прокляття.

- Ну в листі я написав правду, а про прокляття довго якось розповідати.

- А я нікуди не поспішаю! – мовила я і глянула на Алекса.

- Мені так подобається твої зелені очі по частіше дивись ними на мене, - усміхнено мовив Алекс.

- Розкази краще про прокляття! – мовила повернувши його до попередньої теми.

- Добре! Колись моя бабуся відбила хлопця в твоєї бабусі і цей хлопець це мій дідусь Степан.

-  Чомусь мені це схоже на брехню!

- Ну тоді як ти поясниш той факт, що мій батько був закоханий у твою матір і в них була спільна дитина. А тепер у тебе закоханий я, - серйозно сказав Алекс і продовжив. А знаєш як звучало прокляття? «В тебе буде син і його син, внук, правнук будуть закохуватися в дівчат з мого роду. І ці чоловіки все життя страждатимуть через кохання до жінок з мого роду».

Я йшла і не могла вимовити ні слова. Адже я думала, що окрім тата в мами нікого не було, а тут Алексовий батько, дитина. Тепер зрозуміло чому мама знала Антоніну Петрівну бо колись та була її свекрухою. Все було схоже на правду! Невже це дійсно правда?

- І що робити з прокляттям? Як його зняти? – сказала  схвильовано я.

- Воно зникне лише тоді коли ми одружимося і народимо дитину, - пильним поглядом дивився на мене Алекс.

- Але якщо моя мама і твій батько були дійсно одружені і в них була дитина то чому прокляття не розвіялося?

- Дитина померла вони розійшлися і прокляття відновило свою силу, – відповів Алекс і взяв мене за руку.

- А якщо спитати у твоєї бабусі? – запитала я в нього і забрала свою руку до кишені.

-  Ну навіщо вона тобі нічого нового не розкаже.

Щось мені це все чимось схоже на якусь брехню. І здається Алекс вигадав це навмисно щоб я одружилася на ньому і Артем покинув місто. Але я такого не зроблю і обов’язково розпитаю в бабусі про це все, а Алекс поїде разом зі мною туди.

- Добре тоді поїдеш зі мною до неї, – серйозно  сказала я.

-  А не боїшся, що Артем тебе приревнує до мене?

- Тебе хвилює Артем? – сказала серйозно я.  – Раніше він тебе не хвилював?

-  Ну раніше я не знав, що він мій двоюрідний брат.

- Я хочу розібратися з цією історією раз і назавжди, а Артем якщо мене кохає то обов’язково  зрозуміє!

-  Гаразд.

На лекції до мене почав висловлювати свої претензії викладач.

- Стафійчук встаньте мені потрібно з вами поговорити! – вигукнув невдоволено Олександр Сергійович.

-  Я вас слухаю! – піднявшись вигукнула я.

Я ненавиділа цього викладача бо мені він здався не дуже порядною людиною. А ще він був занадто суворим та злим. І все через те що в нього немає жінки, а якщо в нього немає жінки то і сексу теж. Ось через це він такий і роздратований. І я мабуть потрапила під його гарячу руку, але тільки чому серед майже тридцяти студентів він вибрав саме мене?

- Стафійчук ви що собі думаєте скоро екзамени на носі, а вас як завжди немає на моїх лекціях! – почав відчитувати мене перед всіма Олександр Сергійович.

- Сімейні проблеми! – байдуже вигукнула я.

- Ви як з чим Мирончуком зв’язалися то взагалі по навчанню поїхали, лекції прогулюєте, а якщо і приходите то нічого робити не хочете. Бачу ви берете з нього приклад! Не варто за таку кількість пропусків, як у нього його вже давно могли б відрахувати з коледжу. Ось побачите я вам за екзамен не найкращу оцінку поставлю  і байдуже як ви напишете!

- Це дискримінація я пожаліюся на вас обов’язково вашому керівництву!

- Жалійтеся, але ви раніше так гарно вчилися ні однієї моєї лекції не пропускали. А зараз що?!

- А може досить звинувачувати у всьому Дашу, ви ж не знаєте, що в неї в сім’ї відбувається! – заступився за мене Алекс.

- А ви Зав’ялов взагалі мовчіть! Малого того що перевелися до нас більше місяця назад так тут свої права качаєте.

До чого ж цей викладач прискіпливий. Не дарма в нього жінки немає, адже з таким як він не одна жінка не вживеться.

- Взагалі – то вже перерва! – сказала  Сніжана моя одногрупниця.

- Так всі можете йти на перерву, а ви Стафійчук залишитеся!

- Дашо може я залишуся з тобою? – запитала в мене Аля.

-  Ні йди я зараз прийду.

- Щось ще хотіли Олександр Сергійович? – з легка посміхнулася я.

- Стафійчук я можу вам запропонувати вигідну пропозицію!

І тут я не знала, що робити якщо я зараз включу диктофон він нічого не захоче говорити, але мені потрібен на нього компромат. Я в кишені на заблокованому телефоні провела в ліво і натиснула на екран два рази спочатку трохи в бік і на середину. Я покладала велику надію, що я включила відео адже якщо ні то я не зможу нічого нікому довести.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше