Щоденник кохання

... 3 травня 2016 р.

Прокинувшись зранку я вийшла з намету. Артем ще спав. Як добре вдихнути зранку свіже повітря природи. Потягнувшись я відчула на собі теплі руки Артема.

-  Доброго ранку кохана!

-  Доброго ранку коханий!

Ми довго не обіймалися і почали збиратися вже додому. По приїзду в Артема з'явилися справи і він поїхав, а я вирішила набрати подругу, але вона не брала слухавки тоді я подзвонила брату, адже розуміла як йому зараз важко і я повинна була його підтримати. Та на жаль брат теж не брав слухавки і я не знала де його знайти. Він не говорив де знімає квартиру, щоб батьки не докучали його і Лізу  своїми візитами. Я ще раз набрала подругу та брата, але вони на це змовилися. Це все схоже на всесвітній зговір проти мене.

В Артема як завжди справи і це інколи дратує. Хоча я знаю, що він старається заради нашого спільного майбутнього. Якщо ще я є в його майбутньому! Після вчорашньої розмови я все більше думаю, про те що якщо Артем зустрічається зі мною щоб насолити Алексу. Та ні це дурна думка! Я ж бачу якими очима на мене дивиться Артем. Зовсім не такими як Алекс. Значить Алекс заграє до мене бо хоче на солити Артему. Але навіщо? Виникає питання в моїй голові на, яке я не можу дати відповідь та напевно все ж колись дам.

Мене жахливо бісили такі моменти коли всі були зайняті, а я не знала чим себе зайняти. Може піти до сестри? Ні! В мене ніколи не було з нею хороших стосунків. Ми занадто різні, але обидві творчі особистості.  Я малюю, а вона читає та пише книги. Книги в жанрі фантастики і захоплюється вона теж здебільшого фантастикою. Мені особисто такий жанр книги не зайшов. І може то й найкраще! Адже в кожної людини свої книжкові забаганки.

Практично все дитинство сестричка виділялася з поміж мене та брата. Я виросла з нею в одній сім’ї, але вже ж мене тягнуло більше до брата, адже з ним я билася подушками, дивилася жахи, бігала по закинутих будівлях до тих пір поки не порізу ногу і брат не принесе мене додому на своїх плечах. Це було так мило з його боку. Коли десятирічний хлопчик несе на своїх плечах мене шестирічну, а потім мама нам обом дає прочуханки і обробляє мою рану дезінфікуючим розчином. Цей момент я напевно запам’ятаю на усе своє життя

Інколи я замислююся про майбутнє та думаю, що буде після того як я закінчу коледж. Мабуть вступлю до художньої академії, адже тепер мама не стане мені на заваді. Якщо я ще до того часу буду з Артемом то це добре. Та заміж я поки за нього не збираюся. Як же мені зараз не вистачає брата, Артема або найкращої подружки. Зате Алекс завжди вільний. І ніколи не втрачає момент, що підкотити до мене. Як це мене дратує! Ви собі навіть не уявляєте. Все було б куди краще якби ми не були б сусідами, а так хоч бери і з будинку не виходь бо на іншому подвір’ї обов’язково побачиш Алекса, який або буде кричати до тебе або кидати літачки з різними зізнаннями в коханні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше